7 років за катування в ТЦК: одесити отримали реальні строки — але система не змінилася

У квітні–травні 2026 року в Одесі діяла злагоджена група: люди в формі і цивільні, які патрулювали вулиці, хапали чоловіків, силоміць запхали в автівки і везли до районного ТЦК. Не просто «уточнювали дані» — били, принижували, погрожували сексуальним насильством, застосовували сльозогінний газ. Один потерпілий знепритомнів. Інший втратив 5200 гривень з гаманця — їх просто забрав один із «оповіщувачів».

У червні ДБР викрило групу. До суду дійшли дев'ятеро — військовослужбовці та цивільні. Усі визнали провину, уклали угоди з прокурорами. Суд затвердив: шістьом — реальні строки (найбільше — 7 років 1 місяць), двом — по 2 роки службового обмеження з відрахуванням 10% грошового забезпечення, одному — 5 років умовно з іспитовим строком 2 роки. Чотирьом на три роки заборонили працювати в ТЦК і брати участь у мобілізаційних заходах.

Звучить як перемога правосуддя. Офіс генпрокурора, ДБР і спеціалізована прокуратура у сфері оборони спрацювали — принаймні в цьому конкретному епізоді. Але ось що важливо: судовий розгляд ще триває щодо двох інших фігурантів тієї самої справи. Тобто група була більшою.

І головне — статистика.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець оприлюднив цифри: за 9 місяців 2026 року до його офісу надійшло 5607 скарг на можливі незаконні дії ТЦК. Це майже стільки ж, скільки за весь 2025 рік. Області-лідери — Дніпропетровська, Одеська, Львівська та Закарпатська. Одеська — у списку. Саме там, де засудили цих дев'ятьох.

Тобто вирок — не виняток, а радше симптом. Система, яка дозволяє «оповіщувачам» діяти майже безкарно, продовжує працювати. Інакше звідки 5600 скарг за неповний рік?

Чи змінить цей вирок практику? Формально — так, прецедент створено. Реально — навряд чи, поки самі ТЦК залишаються структурами, де контроль майже відсутній, а начальники не несуть відповідальності за підлеглих. Чотирьом заборонили працювати в ТЦК — але лише на три роки. А що робитимуть інші «оповіщувачі» завтра? Відповідь знають потерпілі, які бояться виходити на вулицю в Одесі.

Найцікавіше питання — чому взагалі стало можливим, що люди, які мають «оповіщувати» про мобілізацію, перетворюються на банду викрадачів? Відповідь проста: безконтрольна влада, відсутність чітких процедур і культура безкарності. Поки ці три складові не зміняться, вироки будуть поодинокими, а скарги — тисячами.

Тож історія з одеситами — це не фінал. Це лише епізод у довгому серіалі під назвою «ТЦК: право на насильство?». І поки серіал не закриють, глядачі — тобто ми з вами — продовжуватимемо боятися дзвінка в двері чи окрику на вулиці.