«Повістка — не перепустка в хату»: Лубінець визнав системні прориви ТЦК у приватне житло і чекає відповіді від Драпатого

Омбудсмен Дмитро Лубінець публічно визнав системний характер проникнень ТЦК до приватного житла: понад 5800 скарг за 2026 рік, 20 кримінальних проваджень лише за вересень і перший реальний вирок в Одесі. Він звернувся до головнокомандувача ЗСУ Драпатого — і станом на 8 жовтня відповіді немає.

Газпром фінансував депортацію українських дітей до Росії1 / 4
Відкрити зображення у повному розмірі
Газпром фінансував депортацію українських дітей до Росії© gwaramedia.com

Уявіть: ви вдома, вечір, двері зачинені. Чуєте гучний стукіт, а за мить — хтось у формі лізе через вікно. Звучить як сюжет фільму жахів? Для мешканців Хмельниччини це стало реальністю на початку жовтня. А для десятків тисяч інших українців — цілком імовірним сценарієм.

Омбудсмен Дмитро Лубінець 7 жовтня зробив заяву, яку складно назвати дипломатичною. «Повістка — не дозвіл заходити в дім», — сказав він. І додав: навіть присутність поліцейського поруч не дає автоматичного права проникати в житло. Це не просто слова — це нагадування про статтю 30 Конституції, яка гарантує недоторканність житла. Жоден закон про мобілізацію не скасовував основний закон.

Цифри, які навів Лубінець, вражають. За 2026 рік до його офісу надійшло понад 5800 звернень щодо дій ТЦК та СП. Для порівняння: за весь 2025 рік таких було трохи більше 6000. Тобто динаміка не спадає, а радше тримається на високому рівні. Лише за вересень 2026-го за матеріалами омбудсмена відкрито 20 кримінальних проваджень. Є навіть перший вирок: в Одесі працівника ТЦК засудили до реального ув'язнення. Деталі — поки що таємниця, але сам факт — прецедент.

Історія з Хмельниччини, яка стала поштовхом для чергової заяви, виглядає особливо яскраво. Група осіб у військовій та цивільній формі просто вилізла через вікно до приватного будинку. Лубінець одразу звернувся до Офісу генпрокурора. На Хмельниччині відкрили кримінальне провадження за статтею 162 КК України — незаконне проникнення до житла. Але чи встановлено, що це були саме працівники ТЦК? Слідство триває.

Окремо варто згадати інцидент у Львові наприкінці серпня, коли представник ТЦК дістав табельну зброю під час конфлікту з цивільними. ДБР почало розслідування. І це лише те, що потрапило в публічну площину. Скільки подібних випадків залишається без камер та уваги — можна лише здогадуватися.

Лубінець ще 5 жовтня оприлюднив п'ять категоричних заборон для ТЦК: не застосовувати силу, не затримувати незаконно, не затягувати силоміць до авто, не вилучати телефони та документи, не ігнорувати стан здоров'я та підстави для відстрочки. Здавалося б, елементарні речі, прописані в законі. Але сам факт, що омбудсмен змушений окремо нагадувати про це, свідчить про масштаб проблеми.

І ось головний момент: Лубінець звернувся до головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого з вимогою припинити проникнення до приватних приміщень. Станом на 8 жовтня жодної публічної відповіді Драпатого немає. Тиша.

Чи означає це, що військове командування не вважає проблему серйозною? Чи, можливо, вже дало непублічні вказівки? Або ж просто не знає, як реагувати, адже визнати системні порушення — означає визнати, що мобілізаційна машина дає збої на рівні виконавців.

Для пересічного українця ситуація виглядає тривожно. З одного боку, держава вимагає виконання військового обов'язку. З іншого — ті, хто цей обов'язок має забезпечувати, самі порушують закон. І омбудсмен, який мав би бути гарантом прав, фактично визнає: механізми контролю не працюють, інакше не довелося б публічно просити головнокомандувача втрутитися.

Що робити, якщо до вас у дім намагаються потрапити без дозволу? Перше — не відчиняти, якщо немає рішення суду. Друге — фіксувати все на відео, викликати поліцію (хоча, як показує практика, поліція іноді супроводжує ТЦК). Третє — звертатися до омбудсмена та до суду. Четверте — вимагати, щоб ваш адвокат був присутній. Звучить як інструкція в умовах воєнного стану, але, схоже, це нова реальність.

Головне питання, яке залишається без відповіді: чи відреагує Драпатий? І якщо так — то чи будуть реальні наслідки для порушників, а не чергові «профілактичні бесіди»? Поки що відповідь — тиша. А тиша в таких справах — це мовчазний дозвіл продовжувати.

Перевірка фактів

Першоджерела

Документи та повідомлення, на яких ґрунтується матеріал.