Мільйон, якого нема: чому військовим до 25 років масово відмовляють у виплаті — і як суди змушують платити

У лютому 2025 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову №153 — експериментальний проект, який мав мотивувати молодь іти в армію. Суть проста: військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які вступили на службу до 25 років і провели в боях щонайменше пів року, отримують одноразову винагороду в 1 мільйон гривень. Якщо отримали поранення або потрапили в полон — виплата належить незалежно від стажу.

На папері — гарна історія. На практиці — суцільна бюрократична війна.

Відмовляють за будь-якої нагоди

За даними адвокатів, які ведуть такі справи, найпоширеніші підстави для відмов виглядають так, ніби хтось спеціально шукає лазівки не платити.

Перша і головна — контракт укладено до 24 лютого 2022 року. Мовляв, постанова стосується лише тих, хто прийшов після початку повномасштабної війни. Друга — строкова служба: якщо військовий спочатку служив строковиком, а потім підписав контракт, йому теж відмовляють. Третя — недостатня кількість бойових днів (менше 6 місяців). Четверта — наявність згадки про СЗЧ у документах, навіть якщо вона не підтверджена. П’ята — звільнення до 13 лютого 2025 року. Шоста — «не подали рапорт» або «не надали повний пакет документів».

І це не поодинокі випадки. Це система.

Суди кажуть: платити

На щастя, адміністративні суди масово стають на бік військових. Ось лише кілька показових рішень.

Закарпатський окружний адміністративний суд 26 лютого 2026 року (справа №260/3501/25) визнав протиправною відмову військової частини виплатити 1 млн грн військовослужбовцю, який отримав поранення. Суд послався на абзац 4 пункту 4 постанови №153, який гарантує виплату при пораненні незалежно від тривалості бойового стажу.

Донецький окружний адміністративний суд (справа №200/3887/25) задовольнив позов 21-річного бійця, який мав 442 дні безпосередньої участі в бойових діях. Суд встановив, що позивач повністю відповідає вимогам пунктів 3 і 4 постанови.

Волинський окружний адміністративний суд 6 листопада 2025 року (рішення №131583284) зобов’язав виплатити мільйон військовому, якого прийняли на службу у 22 роки.

Чернігівський ОАС вказав: звільнення за станом здоров’я не обмежує права на винагороду. Львівський ОАС — продовження контракту під час воєнного стану є новим юридичним фактом, який дає право на виплату. Луганський ОАС — укладення контракту після 24.02.2022 є достатньою підставою.

Апеляційні суди теж підтвердили: контракт, укладений до війни, не позбавляє права на виплату. Рішення апеляційної інстанції набирають законної сили негайно.

За даними юридичної компанії «ЮРКОНСАЛТ», станом на жовтень 2026 року вони зафіксували понад 162 виграні справи в цій категорії. І це лише ті, що потрапили в поле зору однієї фірми.

Чому ж тоді не платять?

Парадокс у тому, що навіть після рішення суду військові частини часто не поспішають виконувати його. Адже гроші мають надійти з державного бюджету, а механізм проплати через органи Державної казначейської служби буксує. Деякі частини посилаються на відсутність бюджетних призначень. Інші — на те, що постанова №153 — «експериментальний проект», а отже, не є обов’язковою до виконання.

Суди на це реагують жорстко: виплата 1 млн грн — безумовне зобов’язання держави, її реалізація не залежить ні від наявності рапорту, ні від бюджету військової частини, ні від адміністративної ініціативи.

Що робити, якщо відмовили?

Перше — не панікувати. Друге — зібрати документи: контракт, витяги з наказів, бойові донесення, довідки про поранення (якщо є), письмову відмову з частини. Третє — звернутися до адміністративного суду. Строк — 6 місяців з моменту, коли ви дізналися про порушення свого права. Четверте — скористатися допомогою адвоката, який спеціалізується на військових справах. Багато хто веде такі справи безоплатно або за мінімальну плату.

Якщо бойовий стаж менше 6 місяців, але без поранення — виплату можуть призначити пропорційно: 1/6 від суми за кожні 30 днів участі в боях.

Висновок

Постанова №153 — це не благодійність, а чітко прописане зобов’язання держави перед тими, хто ризикував життям. Те, що військові частини масово ігнорують це зобов’язання, свідчить або про системну безвідповідальність, або про свідоме саботування програми. Суди виправляють ситуацію, але кожен такий позов — це додатковий стрес і час, якого в бійця може не бути.

Мільйон обіцяли — мільйон треба платити. Без судів, без відписок, без «а раптом не дадуть». Інакше наступного разу ніхто не повірить жодній обіцянці.