Бабуся виховала онука-сироту, Міноборони відмовило у 15 млн — суд змусив заплатити

14 жовтня суд ухвалив рішення, яке варто прочитати кожному, хто стикався з бюрократичною машиною Міноборони. Історія почалася 5 липня 1997 року — тоді в автокатастрофі загинули батьки маленького хлопчика. Його взяла до себе бабуся, стала опікуном, виховала, дала освіту. Вони жили однією сім’єю в її квартирі.

Минули роки. Онук виріс, пішов служити (або був мобілізований — точних даних немає). І загинув на війні.

Коли бабуся звернулася до Міноборони по одноразову грошову допомогу в 15 мільйонів гривень — суму, передбачену для родин загиблих військових, — їй відмовили. Комісія з розгляду питань ОГД пояснила: бабуся не входить до переліку «членів сім’ї» згідно із законодавством. Формально — так. Але по суті — вона замінила хлопцю батьків.

Суд із цим не погодився.

Він визнав відмову Міноборони протиправною та зобов’язав виплатити 15 млн грн. Аргумент суду: бабуся фактично виконувала роль батьків загиблого, тому має право на допомогу нарівні з іншими членами сім’ї.

І ось тут головне питання. Скільки ще таких бабусь, дідусів, тіток чи старших братів, які виростили військового-сироту, отримують відмову? Скільки з них не дійшли до суду, бо не знають своїх прав або не мають грошей на адвоката?

Звісно, рішення ще може бути оскаржене в апеляції. Історія знає випадки, коли Міноборони тягне з виплатами місяцями, навіть після програшу в суді. Але сам факт — суд сказав: формальний підхід не працює, коли мова про реальне виховання та турботу.

Це не перша подібна справа. Напередодні суд розглядав інший спір — про загиблого військового після удару чотирма авіабомбами, де родині також відмовили у виплаті 15 млн. Там рішення ще немає, але тенденція тривожна: держава намагається заощадити на сім'ях, прикриваючись буквою закону.

Для бабусі з цієї історії рішення суду — перемога. Але питання залишається: чому взагалі доводиться судитися, щоб отримати те, що належить за законом? Чому Міноборони не може самостійно оцінювати фактичні обставини, а чекає, поки його змусить суд?

Відповідь, схоже, лежить у площині бюджету. 15 млн — це великі гроші. І чим більше сімей їх отримають, тим більше навантаження на державну скарбницю. Але чи це виправдання для того, щоб ламати життя людям, які і так втратили найдорожче?

Ми стежитимемо за подальшим рухом справи. Якщо апеляція підтвердить рішення — це стане потужним сигналом для всіх, хто опинився в подібній ситуації. Якщо ні — побачимо, наскільки готова держава захищати своїх громадян, а не свій бюджет.