21 людина, кайданки та вирок: що змінилося в Ужгородському ТЦК після скандалу

На перший погляд, історія виглядає майже зразковою для державного контролю.

Спочатку представники Уповноваженого Верховної Ради з прав людини приходять із перевіркою. Фіксують порушення. Матеріали передають правоохоронцям. З'являються підозри. Потім Омбудсман повертається й перевіряє, чи щось змінилося.

В Ужгороді щось справді змінилося.

Офіс Омбудсмана повідомляє: приміщення, де раніше люди фактично перебували у спортзалі, відремонтували, питання харчування та речового забезпечення врегулювали, встановили відеоспостереження.

Це краще, ніж те, що представники Омбудсмана побачили навесні. Але ремонт — лише найпростіша частина цієї історії.

Що знайшли під час першої перевірки

Моніторинговий візит відбувся в ніч із 3 на 4 квітня 2026 року. Представник Омбудсмана Андрій Крючков розповідав, що почати перевірку вдалося лише приблизно через дві години після спроб не допустити його до приміщень ТЦК.

Усередині виявили людей, які, за даними Офісу Омбудсмана, перебували там тижнями. Повідомлялося про випадки на 21, 24, 30, 50 і навіть 55 днів. У людей забирали телефони, виникали проблеми з доступом до адвокатів, медичної допомоги, харчування та елементарної гігієни.

У кримінальному провадженні цифри трохи інші.

Державне бюро розслідувань повідомило про 21 військовозобов'язаного, яких, за даними слідства, з лютого до квітня без законних підстав продовжували тримати в тимчасовому мобілізаційному пункті після того, як військові частини відмовилися приймати їх на службу. ДБР називало строки від однієї до 48 діб.

Тобто тут є важлива різниця: «понад 50 днів» — це дані Омбудсмана про зафіксовані ним випадки, а 1–48 діб — дані слідства щодо 21 людини у конкретному кримінальному провадженні. Публічні джерела не пояснюють, чому ці межі не збігаються.

Кайданки вже не просто твердження слідства

Найжорсткіший епізод стосувався чоловіка, якого прикували до спортивної драбини.

4 червня інструктору Ужгородського РТЦК повідомили про підозру в катуванні. Виконувачу обов'язків начальника центру та начальнику групи військового обліку окремо повідомили про підозри у перевищенні повноважень та незаконному позбавленні волі.

На той момент це ще були лише підозри.

Тепер щодо інструктора ситуація інша.

1 вересня 2026 року Ужгородський міськрайонний суд виніс вирок у справі №308/10575/26. Суд встановив, що ввечері 23 березня інструктор одягнув на праву руку військовозобов'язаного металеві кайданки, прикріпив їх до драбини та залишив чоловіка в такому положенні до ранку. У суді обвинувачений повністю визнав вину.

Суд визнав його винним у катуванні за частиною 1 статті 127 Кримінального кодексу і призначив три роки позбавлення волі.

Але реально до колонії за цим вироком він не має вирушити: суд звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням на один рік.

І це вже окрема тема для суспільної дискусії: суд визнає катування, призначає три роки ув'язнення — і одночасно вирішує, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства.

Водночас крапку ставити рано. Вирок від 1 вересня можна оскаржити протягом 30 днів. На момент нашої перевірки цей строк ще не минув.

А що з 21 людиною?

Тут ситуація менш завершена.

5 червня суд відправив тодішнього виконувача обов'язків начальника Ужгородського РТЦК під варту без можливості застави. Начальнику групи військового обліку визначили тримання під вартою з можливістю внесення 998 400 гривень застави. Інструктору у справі про катування тоді також обрали арешт із правом застави.

Станом на 6 серпня публічно повідомлялося, що розслідування щодо двох представників керівництва ТЦК, підозрюваних у незаконному позбавленні людей волі, ще тривало. Надійного підтвердження вироку або завершеного судового розгляду щодо цих двох осіб станом на 11 вересня ми не знайшли.

Тому змішувати три історії не можна. За катування вже є вирок першої інстанції. За незаконне утримання 21 людини щодо двох посадовців — підозри та розслідування, але не встановлена судом вина.

Ремонт є. А відповідь на головне питання?

Повторний візит показує безумовно позитивні речі: приміщення відремонтовані, харчування організоване краще, встановлене відеоспостереження. Відбулися й кадрові зміни.

Але публічне повідомлення Омбудсмана не дає відповіді на важливіший контрольний тест.

Скільки людей перебувало в пункті під час повторної перевірки? На якій юридичній підставі перебував кожен із них? Чи могли вони вільно зв'язатися з адвокатом і родичами? Чи зафіксували перевіряльники хоча б один новий випадок необґрунтованого обмеження свободи?

У відкритому повідомленні цих даних немає.

Тому сказати, що проблема остаточно вирішена, ми не можемо. Можемо сказати інше: умови змінилися, кримінальна відповідальність перестала бути лише теоретичною, а один із найгучніших епізодів уже отримав судову оцінку.

Для системи ТЦК це важливий сигнал.

Але справжній результат перевірки — не нова фарба на стінах і навіть не камери. Він буде тоді, коли людину неможливо буде утримувати добу, тиждень чи місяць без чіткої законної підстави — незалежно від того, наскільки відремонтоване приміщення.