Пройшов Оленівку і сибірські табори — а вдома застряг у бюрократії: офіцеру заблокували понад 5 мільйонів гривень виплат

Суди, за його словами, він виграв. Гроші все одно не надійшли.

Як таке взагалі можливо? Розбираємо по пунктах.

Що сталося

За публікаціями Politeka та КиївВлада, які вийшли протягом останніх днів, Тихонському нарахували мільйонні компенсації за полон і поранення. Але щоб їх отримати, потрібні документи від командування Сил тероборони — а їх, стверджує офіцер, не оформлюють.

Сума — понад 5 мільйонів гривень. Це зі слів самого військового — офіційного підтвердження від Міноборони чи Сил ТрО немає. Але навіть якщо цифра перебільшена вдвічі, масштаб проблеми не змінюється: людина, яку держава визнала звільненим з полону, не може забрати призначені їй гроші.

Версія командування: один день лютого 2022-го

Ось де починається конфлікт. За версією командування Сил тероборони, 24 лютого 2022 року Тихонський нібито без дозволу поїхав у цивільну лікарню і не повернувся до частини. Звідси — кримінальне провадження за статтею про дезертирство, призупинення виплат і звільнення зі служби.

Сам офіцер це категорично заперечує. За його словами, він зустрів повномасштабне вторгнення на передових позиціях, а в полон потрапив за обставин, які від нього не залежали.

Важливо чесно зафіксувати: ми маємо два протилежні твердження. Версію командування досі не підтверджено жодним судовим рішенням, текст якого ми могли б процитувати. Але й повного документального спростування з боку офіцера у відкритих джерелах немає. Істина десь у документах, до яких журналісти поки не мають доступу.

Полон, про який людина дізналася вже вдома

Найабсурдніша деталь цієї історії — не сума. Те, що кримінальну справу проти людини відкрили, поки вона була в полоні. Про це Тихонський, за його словами, дізнався вже після повернення, під час реабілітації.

Умови цього полону варто нагадати. Тиждень тортур у гаражі в Докучаєвську. Потім Оленівка — та сама, що увійшла в історію через розстріл полонених у липні 2022-го. Потім Горлівка, де, за описом офіцера, росіяни «відбивали ноги» полоненим. І — сибірські табори.

Повернення відбулося 30 грудня 2024 року, під час обміну, коли в Україну повернули 189 захисників, серед них 14 офіцерів.

Суд виграно. Гроші — ні

Далі — найбільш показова частина. За даними Politeka, апеляційний адміністративний суд залишив у силі рішення на користь офіцера. За інформацією hromadske, справу про дезертирство закрили, людину автоматично відновили на службі. А виплати все одно заблоковані.

Тобто документи є, рішення суду є, служба відновлена. Але гроші стоять. Це вже не питання права — це питання виконання. І саме тут виникає головне запитання цієї історії: якщо суд сказав «платити», хто саме відповідає за те, що гроші не йдуть?

Другий позов — про відновлення на службі та виплати за період призупинення — розглядає Київський апеляційний суд.

Ще один бар'єр: закон про лікування

Є і друга лінія блокування. З січня 2026 року, як повідомляє hromadske, командування призупинило виплати, посилаючись на норму закону: якщо військовий перебуває на безперервному лікуванні, грошове забезпечення виплачують протягом обмеженого строку.

З формальної точки зору аргумент зрозумілий — норма існує і застосовується до всіх. Але подивіться, до кого її застосували: до людини, яка три роки була в полоні і повернулася пораненою. Формально — закон. Практично — поранений офіцер без грошей на життєво необхідні ліки, як він сам описує ситуацію.

Що належить звільненим з полону за законом

Щоб зрозуміти масштаб, нагадаємо: держава офіційно обіцяє звільненим з полону 100 тисяч гривень за поранення, 50 тисяч під час лікування, 100 тисяч після встановлення факту полону та 90 днів відпустки. Довідку про полон видає Національне інформаційне бюро.

Це мінімум. Денне забезпечення за період полону — окрема, значно більша стаття, і саме тут найчастіше виникають суперечки з частиною.

При цьому Верховний Суд вже дав роз'яснення: апеляційний суд задовольнив позов військовополоненого про виплату грошового забезпечення за період полону, попри позицію частини. Тобто судова практика на боці людей. Але, як бачимо на прикладі Тихонського, виграти суд — ще не означає отримати гроші.

Що робити, якщо ваша ситуація схожа

Якщо держава нарахувала виплати, але частина не видає документи — алгоритм, який випливає з практики: вимагати письмову відмову, оскаржувати бездіяльність командування в адміністративному суді, паралельно отримувати довідку про полон через НІБ і фіксувати кожен крок документально. Судова практика показує: суди стають на бік військових. Але виконання цих рішень — окрема битва.

Що далі

Київський апеляційний суд ще не вирішив другий позов. Офіційної реакції командування Сил ТрО на публікацію історії немає. І досі незрозуміло, чи закрите кримінальне провадження остаточно — точне формулювання «закриття справи» є лише в переказі, без номера провадження і дати.

Людина, яка вижила в Оленівці, чекає на свої гроші вже майже два роки після повернення. Держава визнає борг. Але борг, який не можна забрати, — це не борг. Це обіцянка.