Верховний Суд визнав «чергу» на відсуджені пенсії незаконною — а Кабмін уже переписав її в нову постанову

Уявіть: ви два роки судилися з Пенсійним фондом і виграли. Суд зобов'язав доплатити вам, умовно, 180 тисяч гривень. Ви приходите по гроші — і отримуєте 500 гривень на місяць. З поясненням: бюджетних коштів вистачає лише на це, решта — «в наступних періодах».

За такої швидкості повна виплата зайняла б понад тридцять років. Це не гіпотеза — саме такий приклад наводять правозахисники, описуючи, як працювала постанова Кабміну № 821.

Як працювала схема «потроху»

14 липня 2025 року уряд узаконив «чергу». Усі виплати за судовими рішеннями Пенсійний фонд вів окремим електронним переліком і щомісяця платив лише ту частку боргу, на яку вистачало виділених з бюджету коштів — асигнувань. Не вистачало — залишок переносився на наступний період. Термін погашення нічим не обмежувався.

Навіщо це зробили, пояснює одна цифра: борг ПФУ за судовими рішеннями сягнув 96,7 млрд грн за даними самого фонду (Кабмін у скарзі оперував цифрою «понад 97 млрд»). Держава зрозуміла, що не витримує такого навантаження — і замість шукати гроші просто розтягнула виплати в часі.

Пенсіонер, який двічі змусив державу рахувати чесно

Автором судового розгрому схеми став чоловік, який виграв справу про перерахунок військової пенсії у Головного управління ПФУ в Рівненській області. Коли він прийшов по гроші, фонд відповів: виплати заморожені, бо інформаційну систему ще «доопрацьовують» під вимоги постанови № 821.

Людина, яка вже одного разу змусила державу порахувати чесно, пішла до суду вдруге — тепер проти самої постанови. І пройшла всі інстанції:

— 4 березня 2026 року Київський окружний адміністративний суд визнав постанову № 821 протиправною та нечинною; — 8 червня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд це рішення підтвердив; — 21 липня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, але відмовив урядовій стороні в зупиненні виконання рішень — тобто постанова залишалася нечинною весь час розгляду; — 10 вересня 2026 року колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду остаточно відхилила скарги урядової сторони.

Аргументи Кабміну — і чому ВС відхилив кожен

Колегія розібрала аргументи уряду по черзі. І не прийняла жодного.

Підзаконний акт не може змінювати закон. Пенсійне забезпечення за Конституцією (статті 46 і 92) регулюється виключно законами. Будь-які додаткові умови, обмеження і «часові параметри» для виплат — прерогатива парламенту, а не уряду.

Виконання судового рішення — частина права на справедливий суд. ВС послався на практику Європейського суду (справи «Горнсбі проти Греції», «Рябих проти Росії», «Войтенко проти України»): відсутність грошей у бюджеті не є виправданням невиконання остаточного рішення.

Воєнний стан — не аргумент. Конституційний Суд ще у 2024 році (рішення від 18.07.2024 № 8-р(ІІ)/2024) зафіксував: акти про воєнний стан не визначали можливості обмежувати права на соціальний захист і судовий захист.

І нарешті: закон «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI уже має механізм виплати боргів через Казначейство. У цьому механізмі Кабміну дозволено визначати лише перелік документів до заяви стягувача. Все. Не черговість, не пропорційність, не власну «перевірку» судових рішень.

«Положення Постанови № 821 фактично порушують права позивача на справедливий суд у частині виконання судового рішення» — зафіксовано у постанові Верховного Суду.

Та сама черга, але з новим номером

А тепер деталь, яка змінює картину. 19 серпня 2026 року — за три тижні до власного програшу — уряд постановою № 1046 сам визнав постанову № 821 такою, що втратила чинність. І того ж дня переніс її механізм у Порядок № 157: той самий окремий перелік стягувачів, той самий розподіл «пропорційно виділеним асигнуванням», ті самі перенесення залишку на наступні періоди. Постанова набрала чинності 28 серпня.

Формально — новий документ. Фактично — та сама черга, тільки з іншим номером на папері.

Позиція іншої сторони: воєнний стан і порожній бюджет

Чесності заради: аргумент уряду не позбавлений логіки. Під час війни бюджет обмежений, пріоритет — оборона. Знайти майже 97 мільярдів одразу — означає забрати їх у когось іншого. Пенсійний фонд у офіційних роз'ясненнях наголошує: постанова № 1046 не скасовує право на виплату, а лише визначає механізм фінансування; для пенсій, призначених за рішенням суду, гарантовано щомісячну виплату не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; рішення про негайне виконання фінансуються окремо.

Проблема в іншому: Верховний Суд уже відповів на це юридично. Бюджетні труднощі — не підстава відкладати виконання рішення. А висновки ВС у справі № 320/51895/25 підлягають врахуванню судами в аналогічних спорах. Тобто кожен, хто оскаржить пропорційний механізм Порядку № 157, отримає у руки готову правову позицію найвищої інстанції.

Що робити, якщо ви виграли суд у ПФУ

Коротка відповідь на головне питання: чекати «своєї черги» ви не зобов'язані. Судове рішення зобов'язує фонд виплатити суму повністю, а посилання на «відсутність асигнувань» Верховний Суд прямо визнав неприпустимим. Але й розраховувати, що гроші прилетять на картку самі, не варто — держава платить активним.

Що роблять ті, хто вже стягує борги (рекомендації юристів і правозахисників):

1. Письмова вимога до територіального органу ПФУ про виконання рішення в повному обсязі — вона фіксує відмову або бездіяльність фонду.
2. Виконавчий лист і Державна виконавча служба. Суд, який ухвалив рішення, видає виконавчий лист; відкрите виконавче провадження дозволяє діяти примусово.
3. Судовий контроль (ст. 382 КАС України). Суд може зобов'язати керівника управління ПФУ подати звіт про виконання — і накласти на нього особистий штраф від 20 до 40 прожиткових мінімумів за невиконання.
4. Зміна способу виконання (ст. 378 КАС України) — з «зобов'язати перерахувати» на «стягнути конкретну суму»: пряме стягнення через Казначейство часто працює швидше.
5. Для посадовців існує й кримінальна відповідальність за умисне невиконання судового рішення (ст. 382 КК України) — правозахисники радять нагадувати про неї у вимогах.

Вердикт від 10 вересня формально стосується вже скасованої постанови — тому він виглядає як перемога з обмовкою. Але його справжня вага не в цьому, а у правових висновках: підзаконний акт не може створювати «чергу» на виконання судових рішень, а воєнний стан і порожній бюджет — не виправдання.

Порядок № 157 із тим самим пропорційним механізмом продовжує діяти. Питання лише в тому, хто першим донесе його до суду — і чи переписуватиме Кабмін свою схему втретє, коли програє вдруге.

Для тисяч людей, які вже виграли свої справи, це не абстракція: за ними — 96,7 мільярда гривень, які держава визнала належними, але не поспішає віддавати.