Держава винна пенсіонерам 101,5 млрд, а в бюджеті — 100 млн. Уряд готує «рятівний» закон

Сто один мільярд п'ятсот двадцять мільйонів гривень. Саме стільки держава заборгувала пенсіонерам за рішеннями судів, які вона сама ж і програла. Це майже половина річного бюджету Міністерства соціальної політики. Але на виплату цих боргів у бюджеті-2026 закладено лише 100 мільйонів. Різниця — у тисячу разів.

Як так вийшло? І чи варто взагалі йти до суду, якщо держава однаково не платить?

Проблема не нова, але вона стрімко загострюється. У 2023 році борг становив приблизно 50 млрд грн. За три роки — подвоєння. Лише за 2025 рік сума зросла на 7,3 млрд. А кількість судових рішень, які Пенсійний фонд зобов'язаний виконати, за п'ять років збільшилася в 26 разів — до 758 тисяч (станом на липень 2025 року). Деякі медіа називають уже 875 тисяч рішень, але офіційного підтвердження цієї цифри поки немає.

Звідки взялися ці борги? Основа — суперечка навколо так званих «спецпенсій». Ще у 2011 році держава обмежила максимальний розмір пенсії 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. У 2026 році це 25 950 грн. Але суди неодноразово визнавали таке обмеження незаконним для окремих категорій — суддів, прокурорів, науковців, держслужбовців, які мають право на спеціальні пенсії. Вони вигравали позови, але Пенсійний фонд не поспішав виплачувати різницю.

До 20 листопада 2020 року держава якось розраховувалася за такими рішеннями. А потім — стоп. Грошей немає. І суди продовжували ухвалювати нові рішення. Борговий сніговий ком котився вниз.

У липні 2025 року уряд спробував запровадити якийсь порядок виплат. Але справжній прорив стався 19 серпня 2026 року — Кабмін ухвалив постанову №1046. Вона запроваджує пропорційний розподіл коштів між усіма позивачами. Простими словами: якщо бюджет виділив на всі борги 100 млн, а треба заплатити 100 млрд — кожен отримає 0,1% від належного. І так щомісяця.

Перша заступниця міністра соцполітики Дарія Марчак коментує це як «чіткий та прозорий підхід». Мовляв, люди отримуватимуть «хоч і не одразу всю суму, але регулярну виплату». Звучить майже як турбота. Але на практиці це означає, що пенсіонер, якому суд присудив доплату в 10 тисяч грн на місяць, за новими правилами може отримувати… 10 гривень. Або й менше. Залежно від того, скільки грошей закладуть у бюджет.

Постанова №1046 має одну важливу гарантію: щомісячний розмір виплати після пропорційного розподілу не може бути меншим за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Але це стосується загальної пенсії, а не доплати за судовим рішенням. Тобто базову пенсію виплатять, а надбавку — як вийде.

І ось тут найцікавіше. У проєкті держбюджету на 2027 рік уряд пропонує норми, які виглядають як спроба легалізувати невиплати. Зокрема: визнати відсутність бюджетних асигнувань підставою для незастосування штрафів до керівників ПФУ. Тобто якщо грошей немає — начальників Пенсійного фонду не штрафуватимуть за невиконання судових рішень. А ще пропонується тимчасово обмежити перегляд спецпенсій і довічного грошового утримання суддів.

Зверніть увагу: суди вже намагаються боротися з цим свавіллям. За 2025 рік вони наклали на посадовців ПФУ 40 штрафів на загальну суму 2,42 млн грн. За перше півріччя 2026-го — ще 36 штрафів на 2,37 млн. Але це крапля в морі. Середній штраф — близько 60-65 тисяч. Для посадовця, який відповідає за багатомільярдні борги, це як комарик.

У чому головна проблема? Держава сама створила ситуацію, коли суди змушені ухвалювати рішення про доплати, але не забезпечила для цього грошей. Замість того, щоб змінити закон і чітко прописати, кому і скільки належить, вона продовжує імітувати бурхливу діяльність: приймає постанови, які нічого не вирішують, і готує законопроєкти, які можуть просто скасувати обов'язок платити за судовими рішеннями.

Показова деталь: станом на липень 2026 року 29,5 тисяч осіб отримували пенсії понад 30 тисяч гривень. Це ті самі «спецпенсіонери», які виграли суди. Вони продовжують отримувати гроші — але не в повному обсязі, а в межах ліміту. А решта — ті, хто ще не дочекався рішення або чиє рішення «зависло» в черзі — залишаються ні з чим.

Тож що робити людині, яка виграла суд? Чекати. Але тепер — за новими правилами. І чекати можна довго. Якщо держава виділятиме по 100 млн на рік, а борг зростає на 7-8 млрд щороку — ця історія не закінчиться ніколи. Хіба що ухвалять закон, який дозволить не платити взагалі.

І тоді виникає просте запитання: навіщо тоді суди? Якщо держава може програти, але не виконати рішення, — це вже не правосуддя. Це фарс.

На наш погляд, єдиний чесний вихід — або знайти гроші в бюджеті (а це, нагадаємо, 101 млрд — не така вже й астрономічна сума для країни, яка витрачає трильйони на оборону), або змінити законодавство так, щоб не плодити судові рішення, які держава свідомо не збирається виконувати. А поки що маємо те, що маємо: переможців у судах, які почуваються переможеними.