Бойове поранення було, 15 млн грн — ні: чому суд відмовив родині військового

23 березня 2023 року військовослужбовець отримав поранення під час виконання бойового завдання на Донеччині. Військова частина підтвердила, що воно настало під час виконання бойових завдань і безпосередньо пов’язане із захистом Батьківщини.

Після цього чоловік неодноразово лікувався, але службу не залишив. 21 серпня 2024 року він помер на території військової частини на Рівненщині. У наказі про виключення зі списків особового складу зазначалося, що причиною була гостра серцево-судинна недостатність, а смерть пов’язана з виконанням обов’язків військової служби. Розслідування нещасного випадку також визнало смерть пов’язаною з виконанням обов’язків служби.

І ось тут починається головне.

На побутовому рівні картина виглядає просто: людина воювала, була поранена, лікувалася, продовжила служити і померла під час служби.

Юридично це вже щонайменше три різні твердження.

Перше: бойове поранення було пов’язане із захистом Батьківщини.

Друге: захворювання, яке призвело до смерті, було пов’язане з проходженням військової служби.

Третє: смерть настала саме внаслідок того бойового поранення.

Перші два пункти в документах були. Третього, за висновком суду, — ні.

Військово-лікарська комісія у квітні 2025 року встановила, що захворювання, яке призвело до смерті, пов’язане з проходженням військової служби. Але суд наголосив: це ще не означає, що смерть спричинило поранення, отримане під час захисту Батьківщини.

Саме ця різниця і коштує у справі мільйони.

Міністерство оборони призначило матері, сину та двом дочкам військовослужбовця загалом 1 514 000 грн одноразової грошової допомоги — у рівних частках.

Звідки взялася саме ця сума?

Для відповідної підстави застосували 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня року смерті. У 2024 році цей показник становив 3 028 грн.

500 × 3 028 = 1 514 000 грн.

Якщо розподіляти суму між чотирма отримувачами порівну, це 378 500 грн кожному.

Родина з таким розрахунком не погодилася. Вона просила скасувати рішення Міноборони, призначити 15 млн грн і доплатити різницю — 13 486 000 грн.

І це вже не суперечка про дрібну похибку в розрахунках. Різниця майже десятикратна.

Чому ж бойове поранення автоматично не відкрило право на 15 млн грн?

У застосованій судом редакції пункту 2 постанови Кабміну №168 підвищена виплата передбачалася, зокрема, коли військовослужбовець помер унаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих за визначених бойових обставин.

Ключове слово тут — «унаслідок».

Тобто недостатньо довести, що поранення колись було. Потрібно медичними та іншими належними доказами пов’язати саме це поранення зі смертю.

У червні 2026 року Судова палата Касаційного адміністративного суду Верховного Суду фактично поставила крапку в суперечливій практиці щодо таких справ.

Верховний Суд зазначив: сам висновок військово-лікарської комісії про те, що захворювання пов’язане із захистом Батьківщини або проходженням служби, не дає автоматичного права на 15 млн грн. Якщо смерть настала від захворювання, виплата все одно можлива, але лише коли медичні документи підтверджують причинний зв’язок смерті з відповідним бойовим пораненням, травмою, контузією чи каліцтвом.

Це важлива деталь ще й тому, що раніше в судовій практиці існували ширші трактування. Верховний Суд у постанові від 16 червня 2026 року прямо відступив від частини попередніх висновків і сформулював новий підхід для подібних спорів.

У рівненській справі суд застосував саме цей підхід.

І є ще одна проблема — час.

Поранення військовий отримав 23 березня 2023 року. Помер він 21 серпня 2024 року. Між цими датами — понад рік.

А процитована судом редакція постанови №168 передбачала для смерті внаслідок такого поранення ще одну умову: вона мала настати не пізніше ніж через один рік після поранення. На цю вимогу окремо звернув увагу і Рівненський окружний адміністративний суд у своєму офіційному повідомленні.

Тобто навіть фраза «він був бойово поранений» сама по собі не відповідає на два наступні запитання.

Чи спричинило саме це поранення смерть?

І чи вкладається смерть у встановлений для цієї правової підстави строк?

У матеріалах конкретної справи суд не знайшов достатніх доказів першого. А за датами очевидно виникає і питання другого.

При цьому важливо не перекручувати рішення.

Суд не заявив, що смерть від захворювання ніколи не може давати право на 15 млн грн.

Навпаки, Верховний Суд окремо пояснив: навіть коли безпосередньою медичною причиною смерті зазначене захворювання, підвищена допомога може бути призначена, якщо медичні документи доводять, що смерть перебувала у причинному зв’язку з бойовим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом.

Іншими словами, назва хвороби у свідоцтві про смерть сама по собі ще не закриває питання. Але й сам факт старого бойового поранення його не вирішує.

Є і ще одна юридична деталь, яку не можна приховувати від читача.

У 2025 році Верховна Рада змінила статтю 16-2 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Закон №4546-IX закріпив суму 15 млн грн у разі загибелі або смерті військовослужбовця під час виконання обов’язків військової служби, а відповідні положення законодавець визначив такими, що застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Проте Верховний Суд у червні 2026 року окремо пояснив: коли суд перевіряє законність конкретного рішення комісії Міноборони, ухваленого ще до набрання чинності цими змінами, воно оцінюється за правовим регулюванням, яке діяло на момент прийняття такого рішення. Водночас суд не виключив можливості реалізації гарантій, запроваджених пізнішими змінами, якщо для цього існують передбачені законом підстави.

Для цієї рівненської справи це важливе застереження. Рішення комісії Міноборони було прийняте до набрання чинності Законом №4546-IX, а суд розглядав законність саме такого рішення.

Тому перетворювати нинішнє рішення на універсальну формулу «помер під час служби від хвороби — 15 млн не належать» було б неправильно.

Так само неправильно було б обіцяти сім’ям автоматичні 15 млн лише тому, що у військового колись було бойове поранення.

Документи тут вирішують усе: причина смерті, причинний зв’язок, формулювання ВЛК, обставини поранення, дата смерті та правова норма, яка застосовується саме до конкретного рішення.

25 серпня 2026 року Рівненський окружний адміністративний суд повністю відмовив родині в позові до Міноборони у справі №460/8098/26.

Але це ще не фінальна крапка: офіційний пресреліз суду прямо зазначає, що рішення не набрало законної сили і може бути оскаржене. Сам текст рішення передбачає 30 днів для подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Тож головний висновок цієї історії значно ширший за одну сім’ю.

Для держави «поранений на війні», «помер під час служби» і «помер унаслідок бойового поранення» — це не синоніми.

Для родини різниця між цими формулюваннями може становити 13,486 млн грн.