Прикордонник із 400 тисячами USDT: НАБУ повідомило нові підозри у справі про мільйон доларів «за дрони»

Ця історія почалася не з корупції. Вона почалася з тендеру.

У серпні 2025 року одна з військових частин Держприкордонної служби оголосила закупівлю партії безпілотників. За логікою речей, перемагати мала фірма, яку «підготували» до цієї закупівлі. Так і сталося — майже.

Перемогу випадково отримав інший постачальник FPV-дронів. Той, на якого не розраховували.

І саме з цього моменту, за версією слідства, починається сюжет, через який 23 вересня 2026 року НАБУ і САП повідомили нові підозри двом особам — посадовцю ДПСУ та власнику приватної компанії. Переможцю тендера, стверджують детективи, почали вимагати мільйон доларів. Не за дрони. За те, щоб договір із ним просто уклали без перешкод.

Плати — і ми не завадимо тобі постачати дрони державі.

Перші підозри у цій справі з'явилися ще 29 травня 2026 року. Тоді їх отримали ті самі двоє: посадова особа прикордонної служби та бізнесмен. За чотири місяці слідство знайшло, чим доповнити справу.

Друга частина історії — про те, куди мали б текти гроші.

За даними слідства, під час розслідування у посадовця ДПСУ виявили криптовалюти Tether (USDT — стабільна криптомонета, курс якої прив'язаний до долара) на суму понад 400 тисяч доларів. У людини, яка працює на посаді в прикордонному відомстві.

Далі — більше. У новому епізоді фігурує переказ 50 тисяч USDT. За версією слідства, ці гроші посадовцю переказав конкурент переможця тендера — тобто той, хто сам хотів отримати контракт на дрони.

А ще слідство описує епізод легалізації: 350 тисяч USDT, за даними НАБУ, конвертували в готівку і придбали на них активи на загальну суму 15,4 мільйона гривень. Серед цих активів — Mercedes-Benz GLC 300, оформлений на дружину посадовця.

Класична конструкція: крипта — готівка — авто на родича. Саме так слідство описує рух коштів. Суд ще жодного з цих тез не підтвердив і не спростував.

Тепер головне питання, яке виникає не з документів, а зі здорового глузду.

Дрони для прикордонників — це не «зайва розкіш». Це техніка, якої на кордоні хронічно не вистачає, і саме через неї зараз ведеться полеміка між військовими та владою. І ось у сфері, де кожен контракт — це фактично очі на кордоні, за версією слідства, працювала схема, у якій головним питанням було не «хто постачить найкращі дрони», а «хто заплатить за право постачати».

Пряму залежність — «через цю схему кордон отримав менше дронів» — слідство наразі не заявляє. Ми не будемо цього робити теж, бо доказів у відкритих матеріалах немає. Але логіка запитання очевидна: якщо контракт «затачувався» під конкретну фірму, а переможця змушували платити, то держава платила не за найкращу пропозицію. Вона платила за чиюсь домовленість.

Що тут важливо розуміти юридично. Статус фігур — підозрювані. Це означає: слідство вважає, що має достатньо доказів для повідомлення про підозру, але жоден суд ще не встановив вини. Імена посадовця та бізнесмена офіційно не оприлюднені. Позиція самих підозрюваних у відкритих джерелах наразі відсутня — а ми не будемо вигадувати їхнє «можливе пояснення».

Офіційної реакції Держприкордонної служби на нові підозри у відкритих джерелах теж поки немає. Це саме по собі показова деталь: відомство, чиє ім'я фігурує у справі, поки мовчить.

Розслідування ведуть детективи НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів САП. Це не поодинокий випадок у сфері оборонних закупівель: раніше НАБУ розслідувало справу про розтрату 90 мільйонів гривень на закупівлі дронів у Держспецзв'язку.

Що далі. Справа перебуває на стадії досудового розслідування. Невідомо, чи накладено арешт на криптоактиви та Mercedes, чи укладено договір за тим тендером і чи були дрони взагалі поставлені. Саме від відповіді на останнє запитання залежатиме головний підсумок: чи це історія про гроші, які не дійшли до кордону, чи про гроші, які дійшли — але не до тих.

Одне можна сказати точно. Коли у посадовця прикордонного відомства знаходять 400 тисяч доларів у криптовалюті, а на дружину оформляють Mercedes — питання «чи все чисто» виникає само собою. І відповідь на нього тепер має дати не редакція, а суд.