«Велике будівництво» великих рахунків: куратор Зеленського втік від НАБУ

Юрій Голик — людина, яку в кулуарах називали «сірим кардиналом» президентської програми «Велике будівництво». Саме він, за даними журналістських розслідувань, координував грошові потоки, погоджував підрядників і закривав очі на завищені кошториси. І ось новина, яка не стала несподіванкою для тих, хто стежить за антикорупційними справами: Голик втік за кордон від НАБУ.

«Велике будівництво» — це була вітрина Зеленського. Дороги, мости, школи, лікарні. Все це мало показати, що влада вміє не тільки воювати, а й будувати. Але за цією вітриною ховався зовсім інший механізм — механізм розпилу бюджетних коштів, де кожен підряд проходив через «своїх» людей.

І ось тепер один із ключових архітекторів цього механізму просто зник. НАБУ виписує підозри, а фігуранти літають за кордон. Знайома історія, правда? Спочатку — гучні заяви про боротьбу з корупцією, потім — тихе зникнення головних дійових осіб.

Зверніть увагу: влада з неймовірною енергією бореться з корупцією в ТЦК. Там саджають військкомів за хабарі, там влаштовують показові обшуки. Але коли справа доходить до «Великого будівництва» — програми, яка коштувала державі десятки мільярдів гривень, — раптом настає тиша. Ну, майже тиша. Тільки звук бізнес-джета, що злітає з Голиком на борту.

Тут є одна закономірність, яка вже не викликає подиву, а тільки гірку посмішку. Корупція в Україні — це не хаос. Це система. І ця система має чіткий фільтр: якщо ти свій — тобі дадуть час утекти. Якщо ти маленький військком — отримаєш строк. А якщо ти куратор президентської програми — тобі нагадають, де лежить паспорт і квиток до Швейцарії.

Можна, звісно, припустити, що Голик просто поїхав у відрядження. Або на лікування. Або «для координації міжнародної допомоги». Але чомусь саме в той момент, коли НАБУ почало стукати у двері, відрядження стало безстроковим.

І ось головне питання: хто дав команду «зелене світло»? Хто забезпечив Голику безперешкодний виїзд? Адже в умовах воєнного стану виїзд за кордон для таких фігур — це не просто квиток на літак. Це рішення, яке приймається на найвищому рівні.

«Велике будівництво» — мабуть, справді велике. Великих рахунків у швейцарських банках. Великих маєтків. Великих можливостей для втечі.

Але є й інший бік. Поки одні будують собі «велике майбутнє» за кордоном, інші — ветерани, військові, прості українці — чекають на житло, яке обіцяли, на дороги, які так і не зробили, на справедливість, яка, здається, існує тільки для «маленьких» людей.

І ось ми знову повертаємося до того самого висновку: система, яку будував Зеленський, будувала чиїсь статки. А тепер вона ще й показує, як сама влада ховає своїх. І поки НАБУ ловить військкомів, «сірі кардинали» спокійно п'ють каву в Цюриху.

Можна, звісно, сказати: «Ну, він же ще не засуджений». І це правда. Але в тому-то й справа, що в цій системі до суду справа доходить рідко. А якщо й доходить — то через роки, коли всі сліди вже загублені, а гроші — розчинені в офшорах.

Тому зараз не час для ілюзій. «Велике будівництво» стало не символом оновлення України, а символом того, як влада використовує державні гроші для власного збагачення. І втеча Голика — це не кінець історії. Це, скоріше, її найяскравіший кадр.

А кадр, погодьтеся, вийшов промовистий: президентський куратор тікає від правосуддя, а влада робить вигляд, що нічого не сталося. «Велике будівництво» триває. Щоправда, тепер уже не в Україні, а в особистих банківських сейфах.