«Я залишився зовсім один»: після відео про затримання батька ТЦК виникло питання, на яке держава теж має відповісти

21 серпня портал «АНТИКОР» опублікував матеріал про відео, яке поширювали користувачі соцмереж і місцеві пабліки. На кадрах хлопчик плаче та говорить, що його батька забрали працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки — ТЦК. За словами дитини, матері поруч немає, а вихованням займався батько. Хлопчика намагалися заспокоїти перехожі та сусідка.

А тепер найважливіше обмеження.

У цій публікації немає підтверджених даних про особу батька, точне місце події, підставу його доставлення до ТЦК, наявність у нього військово-облікових порушень, оформлену відстрочку чи навіть про те, що після епізоду на вулиці його справді мобілізували. Сам «АНТИКОР» прямо зазначав, що детальної офіційної інформації про ситуацію немає.

Станом на 10 вересня нам також не вдалося знайти публічного офіційного повідомлення поліції, ТЦК, служби у справах дітей або омбудсмана, яке б ідентифікувало саме цього хлопчика та його батька і пояснювало, чим завершилася історія.

Тому писати як встановлений факт, що «в Одесі ТЦК мобілізував єдиного батька і залишив дитину на вулиці», ми не можемо.

Але можемо поставити значно важливіше питання: що було б, якби слова хлопчика підтвердилися?

І тут закон дає досить конкретну відповідь.

Фактично виховувати самому — ще не те саме, що мати юридичну відстрочку

Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що не підлягають призову жінки та чоловіки з дитиною до 18 років, якщо другий із батьків помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти чи безвісно відсутнім, оголошений померлим або відбуває покарання у місцях позбавлення волі. Окрема підстава — коли людина самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

І ось тут виникає неприємна для багатьох сімей юридична деталь.

Фраза «мати пішла», «мати живе окремо», «мати за кордоном» або навіть «батько багато років сам виховує дитину» сама по собі не дорівнює автоматичній відстрочці.

Порядок, затверджений постановою Кабміну №560, передбачає конкретні документи: свідоцтво про смерть другого з батьків, відповідне рішення суду, витяг із Реєстру зниклих безвісти, вирок про позбавлення волі тощо. Якщо йдеться саме про самостійне виховання — серед підтверджень прямо вказане рішення суду про встановлення цього факту.

Тобто може виникнути парадоксальна ситуація.

У житті чоловік справді один ростить дитину. Для сусідів це очевидно. Для школи — очевидно. Для самої дитини — тим більше.

А для державного реєстру такої реальності може просто не існувати.

Це не теоретичний сценарій.

20 лютого 2026 року український омбудсман Дмитро Лубінець розповів про випадок у Кривому Розі. 14-річного хлопця тимчасово влаштували до центру соціально-психологічної реабілітації після мобілізації його батька. З’ясувалося, що чоловік фактично сам виховував сина з 2022 року, тоді як мати перебувала за кордоном. Однак юридично одноосібне виховання оформлене не було. За інформацією омбудсмана, служба у справах дітей ще з 2023 року рекомендувала привести документи до ладу.

Цей приклад дуже важливий для історії з вірусним відео.

Він показує, що твердження «це його єдина дитина, він виховує її сам» треба перевіряти не лише побутово, а й юридично.

Якщо в батька з відео була належно оформлена підстава за статтею 23, його не мали призивати під час мобілізації.

Якщо ж мати просто не жила із сім’єю, але юридично залишалася матір’ю з усіма батьківськими правами, а судового рішення про самостійне виховання не було, ситуація вже зовсім інша.

І саме цього про конкретного чоловіка ми наразі не знаємо.

А чи могли його взагалі «затримати ТЦК»?

Тут також важливо не змішувати різні процедури.

Перевірка документів, оповіщення, доставлення до ТЦК і власне призов — не одне й те саме.

Постанова №560 передбачає участь поліції у заходах оповіщення разом із представниками ТЦК. Саме органи поліції за зверненням ТЦК організовують адміністративне затримання та доставлення осіб, які вчинили визначені законом порушення правил військового обліку. Поліція також може затримати й доставити людину у передбачених Порядком випадках, зокрема коли є відповідні дані про розшук.

Тому популярна формула «ТЦК може затримати будь-кого» — надто груба.

Але й протилежна формула «представники ТЦК взагалі не мають стосунку до доставлення людей» — теж спрощення.

Ключове питання кожного конкретного випадку: хто саме застосував обмеження свободи, на якій правовій підставі, чи була поліція, чи існували підстави для адміністративного затримання і що відбувалося після доставлення.

У випадку з хлопчиком цих даних немає.

Навіть якщо документи батька не оформлені — дитина не стає «нічиєю»

І ось тут відповідальність уже не можна перекладати лише на дорослого.

Так, батько, який фактично виховує дитину сам, має юридично оформити свій статус. Про це прямо говорить і омбудсман. Ігнорувати це роками під час загальної мобілізації — величезний ризик для сім’ї.

Але якщо державні органи отримують інформацію, що після вилучення дорослого неповнолітній реально залишився без батьківського піклування, відповідь не може бути: «Це його проблема, документи треба було оформлювати раніше».

Порядок роботи органів опіки прямо передбачає реагування на повідомлення про дитину, яка залишилася без батьківського піклування. Служба у справах дітей повинна з’ясувати, де перебуває дитина, хто її батьки або особи, що їх замінюють, і за яких обставин вона залишилася без піклування. Якщо така інформація потрапила до органу місцевої влади, її мають невідкладно передати службі у справах дітей.

Простіше кажучи: якщо хлопчик на вулиці справді залишився без матері, без батька і без іншого законного представника, держава повинна була хоча б встановити, хто зараз бере за нього відповідальність.

Сусідка може заспокоїти дитину.

Перехожий може дати води.

Але випадкова добра людина не замінює офіційної перевірки того, чи має неповнолітній безпечне місце перебування і законного дорослого поруч.

І тут виникає головне питання до конкретної історії: чи повідомив хтось службу у справах дітей? Чи перевіряла вона ситуацію? Чи забрав хлопчика родич? Чи повернувся батько? Чи його мобілізували? Чи мав він відстрочку?

Публічної відповіді ми не знайшли.

Діти і ТЦК: на Одещині вже були інші, підтверджені епізоди

Саме вірусне відео не можна без додаткових доказів перетворювати на частину «серії одеських злочинів».

Але окремо від нього на Одещині за останні тижні справді сталися щонайменше два резонансні епізоди за участю працівників ТЦК, де постраждалими або безпосередньо залученими були діти.

18 серпня в соцмережах поширилося відео конфлікту між чоловіком у військовій формі та 13-річним хлопцем в Одесі. Одеський обласний ТЦК оголосив службову перевірку та заявив, що насильство, перевищення повноважень і неналежна поведінка щодо громадян є неприпустимими. Поліція відкрила кримінальне провадження.

20 серпня Хаджибейський районний суд розглянув клопотання про взяття під варту 37-річного військовослужбовця районного ТЦК, якого підозрюють за частиною 2 статті 126 та частиною 2 статті 146 Кримінального кодексу. За версією слідства, він завдав 13-річному хлопцеві побоїв і примусово його утримував. Але важливе уточнення: суд не обрав тримання під вартою. Клопотання задовольнили частково та застосували запобіжний захід у вигляді застави. На момент повідомлення суду ухвала ще могла бути оскаржена. Вини чоловіка обвинувальним вироком не встановлено.

Ця деталь важлива, бо в частині вторинних публікацій історію переказували як «працівника ТЦК відправили в СІЗО із заставою». Офіційне повідомлення суду формулює рішення інакше.

Другий випадок стався 3 вересня в одному із сіл Балтської громади.

Поліція Одеської області повідомила, що працівник районного ТЦК, який проводив мобілізаційне оповіщення, наїхав автомобілем на хлопчика віком два з половиною роки, після чого залишив місце ДТП. Дитину госпіталізували. Відомості внесли до ЄРДР за статтями 286 та 135 Кримінального кодексу, а водія затримували у процесуальному порядку.

Батько дитини пізніше заявив Суспільному, що перед наїздом у нього стався конфлікт із працівником ТЦК та поліцейським. Це саме версія батька, а не встановлений слідством факт. Департамент охорони здоров’я Одеської ОВА повідомляв, що стан хлопчика оцінювали як легкий, а серед діагностованого називали множинні поверхневі травми голови.

Три історії не можна механічно з’єднувати в одну кримінальну справу чи оголошувати доказом «системи». Це різні події з різним рівнем підтвердження.

Але вони ставлять одне спільне питання.

Коли мобілізаційні заходи відбуваються поруч із дітьми, хто відповідає за те, щоб мета мобілізації не скасовувала елементарні правила безпеки, законності та захисту неповнолітніх?

Де проходить межа

Держава має право проводити мобілізацію.

Військовозобов’язаний має обов’язки щодо військового обліку.

ТЦК має визначені законом повноваження.

Поліція має право застосовувати адміністративне затримання у передбачених законом випадках.

Але жодна з цих тез не означає, що дитина автоматично перестає існувати в юридичній картині, щойно її батька посадили в автомобіль.

І зворотне теж правильно: сльози дитини на відео самі по собі не доводять, що її батька мобілізували незаконно.

Саме тому ця історія набагато складніша за два зручні табори — «ТЦК завжди правий» і «кожне затримання ТЦК незаконне».

Спочатку треба встановити статус батька.

Потім — підставу його доставлення.

Потім — чи існувало право на відстрочку.

І паралельно, а не через кілька днів, держава повинна з’ясувати, чи не залишилася дитина без дорослого, який має право та можливість про неї піклуватися.

Бо навіть якщо батько припустився помилки й роками не оформив необхідні документи, дитина за цю помилку відповідати не повинна.

А поки офіційної відповіді щодо конкретного хлопчика немає, найважливіший факт цієї історії звучить незручно для всіх сторін: ми бачили його сльози — але досі публічно не знаємо, хто врешті взяв за нього відповідальність.