Поліція — новий ТЦК: законопроєкт, який перетворює кожного чоловіка на потенційного затриманого

Уявіть собі ранок пересічного українського чоловіка призовного віку. Ви вийшли за хлібом, стоїте на зупинці, їдете в маршрутці — і раптом до вас підходять люди в формі. Не питають документи. Не перевіряють, чи ви в розшуку. Просто кажуть: «Пройдемо, відвеземо до військкомату». І це не сценарій фільму жахів. Це — законопроєкт №16139.

Ідея проста до геніальності: навіщо ТЦК самому ловити чоловіків, якщо це можна доручити поліції? У поліції є ресурс, автомобілі, зброя, а головне — право затримувати. Щоправда, раніше це право застосовували до людей, які підозрюються в злочині. Тепер планується розширити: затримувати можна буде просто за ознакою статі та віку. Бо, бачте, війна.

Найсмішніше — чи найсумніше — в цій історії те, що текст законопроєкту «класифікований». Офіційне пояснення: щоб ворог не дізнався про наші мобілізаційні плани. Але давайте чесно: кого ми дуримо? Текст ховають не від ворога. Його ховають від власних громадян. Щоб вони завчасно не дізналися, як саме їх збираються хапати. Схоже на анекдот: «Ми прийняли закон, але читати його вам не можна — бо ви щось запідозрите».

Поліція в Україні — це орган, який має боротися зі злочинністю. Крадіжки, грабежі, наркотики, ДТП — ось чим вона має займатися. Але реальність така, що дедалі частіше поліцейські перетворюються на мисливців за військовозобов'язаними. Спочатку — блокпости, де перевіряють документи з прицілом на військовий облік. Тепер — пряме затримання з доставкою.

Уявіть собі ситуацію: ви їдете з роботи, вас зупиняє патруль. Замість перевірки прав — вас садять у машину і везуть до ТЦК. На підставі чого? А на підставі закону, якого ви навіть не читали, бо він засекречений. Чудова юридична конструкція.

Звісно, прихильники законопроєкту скажуть: «Але ж це для оборони країни, для мобілізації!» Погоджуюся: мобілізація потрібна. Але чи потрібна вона такою ціною? Коли держава перестає бачити в чоловікові громадянина з правами, а бачить лише ресурс, який треба доставити до військкомату, — це вже не правова держава. Це конвеєр.

І ось головне питання, яке виникає після прочитання новини про №16139: чи залишилося хоч одне місце в цій країні, де чоловік призовного віку може почуватися в безпеці? Вдома — можуть прийти з повісткою. На вулиці — зупинити на блокпосту. У транспорті — затримати поліцейські. Де межа?

Ми звикли, що поліція — це про безпеку. Але коли поліцейський перетворюється на приставного працівника ТЦК, безпека зникає. З’являється постійний страх: а чи не сьогодні мене «доставлять»? І це почуття — найкращий індикатор того, що щось пішло не так.

Законопроєкт №16139 — це не просто чергова правка до законодавства. Це маркер. Маркер того, як держава поступово знімає з себе будь-які обмеження у стосунках із власними громадянами. Спочатку — обмеження прав під час воєнного стану. Потім — розширення повноважень ТЦК. Тепер — перетворення поліції на каральний орган мобілізації.

Що далі? Дозвіл заходити в будинки без ордера? Затримувати на 72 години без рішення суду? Сподіваюся, що ні. Але після №16139 я вже ні в чому не впевнений.

І останнє. Якщо ви чоловік призовного віку і вам здається, що вас це не стосується, — ви помиляєтеся. Це стосується кожного. Бо сьогодні закон дозволяє затримувати «порушників військового обліку». А завтра — кого завгодно. Під будь-яким приводом. Текст же класифікований, правда?