13 мільйонів за «інвалідність»: МСЕК ліквідували, а ринок потрібних рішень залишився?

4 вересня Національна поліція повідомила про підозри трьом фігурантам справи на Волині.

За версією слідства, схему організували 47-річна підприємиця та 31-річний колишній військовослужбовець. До неї, як стверджують правоохоронці, залучили лікарів різних спеціальностей та членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Це ті самі експертні команди, які з 1 січня 2025 року замінили ліквідовані медико-соціальні експертні комісії — МСЕК.

Слідство описує майже конвеєр.

Спочатку створювалася потрібна «історія хвороби». Потім, за даними поліції, виготовляли фіктивні медичні документи, організовували псевдолікування, а недостовірні відомості вносили навіть до електронної медичної системи.

Після цього «клієнта» направляли до потрібних лікарів і медичних установ, щоб отримати висновки та зрештою — групу інвалідності.

І ось тут починається найнеприємніше.

Коли держава ліквідовувала МСЕК, Кабмін прямо називав стару систему джерелом корупції. Нова модель мала бути цифровізованою, склад експертної команди мав залишатися невідомим до моменту оцінювання, а електронна система — зменшувати людський фактор.

Ідея зрозуміла: якщо чиновника складніше знайти й домовитися з ним, продавати рішення стане важче.

Але цифровізація має одну проблему: вона не допомагає, якщо неправдиві дані вводять у цифрову систему самі люди.

Якщо версія слідства підтвердиться, у волинській справі корупція не просто обійшла реформу. Вона пристосувалася до неї.

Не один конверт одному лікарю. А цілий маршрут: посередник — медична історія — лікарі — документи — електронна система — експертне рішення.

Саме це відрізняє корупційний ринок від випадкового хабаря.

Ціна питання — від 8 до 15 тисяч доларів.

За попередніми даними поліції, щонайменше 20 військовозобов’язаних могли отримати інвалідність незаконно. Загальний обсяг неправомірної вигоди правоохоронці оцінюють приблизно у 300 тисяч доларів — понад 13 млн грн.

Для організаторів це бізнес.

Для «клієнта» — фактично чорний тариф за можливість випасти з мобілізаційного механізму.

І тут потрібно бути точними. У матеріалах цієї справи немає підтвердження, що конкретні чоловіки продавали квартири чи останнє житло, аби зібрати гроші. Тому видавати це за факт було б неправильно.

Але 8–15 тисяч доларів — це вже не «подяка лікарю». Для частини сімей така сума потенційно означає заощадження за багато років, кредит або продаж значного майна — аж до автомобіля, землі чи житла.

І виникає вкрай незручне питання: як держава доходить до ситуації, коли навколо її рішень формується настільки дорогий нелегальний ринок?

Водночас робити з усіх покупців «жертв системи» теж не варто. За версією слідства, йдеться про людей, які самі погоджувалися отримувати фіктивну інвалідність, щоб уникнути мобілізації.

Корупція тут має дві сторони: той, хто продає незаконне рішення, і той, хто готовий його купити.

Але без доступу до державного рішення такого ринку просто не існувало б.

І Волинь — не єдина.

У березні 2026 року ДБР повідомило про організовану групу медиків в Одесі, які, за версією слідства, брали 12 тисяч доларів за фіктивну інвалідність. У травні в Кропивницькому ДБР заявило про групу членів нової експертної команди з ціною від 2,5 до 10 тисяч доларів. Причому, за даними Бюро, гроші там вимагали навіть у людей, які мали законні медичні підстави для інвалідності.

У липні поліція повідомила про чотирьох медпрацівників на Тернопільщині, серед яких був голова експертної команди. Того ж місяця на Харківщині правоохоронці описували іншу схему — вже за 20 тисяч доларів.

Окремі кримінальні провадження не доводять, що «всі відомства корумповані».

Але й назвати все це одиничними збоями дедалі складніше.

У квітні 2026 року НАЗК оприлюднило експертне дослідження: 87% опитаних фахівців назвали топкорупцію серйозним викликом. До сфер із найвищим рівнем сприйняття корупції потрапили митниця, будівництво та інфраструктура, безпека й оборона, державна власність, енергетика, земельні відносини, забезпечення правопорядку та публічні закупівлі.

Причому більшість правоохоронних органів — СБУ, ДБР, Нацполіція та прокуратура — у цьому експертному опитуванні отримали негативні оцінки ефективності.

Є і важливий контраргумент.

НАЗК фіксувало, що у 2025 році реальний корупційний досвід громадян у низці сфер, зокрема в охороні здоров’я та сервісних центрах МВС, зменшився. Тобто картина складніша за формулу «все прогнило».

І саме тому проблема волинської історії настільки серйозна.

Реформа може покращувати систему загалом — і водночас залишати точки, де продається конкретне державне рішення.

Можна ліквідувати МСЕК.

Можна перейменувати комісії.

Можна створити електронну систему.

Але якщо в ній залишається можливість сформувати фіктивну історію хвороби, знайти потрібного посередника та довести «клієнта» до потрібного рішення, корупційний бізнес просто змінює вивіску.

Трьом фігурантам волинської справи повідомлено про підозру за зловживання впливом, вчинене, за версією слідства, у складі організованої групи. Вироку суду немає, а отже їхня вина юридично не встановлена.

І головне питання тепер навіть не в тому, посадять цих конкретних людей чи ні.

Питання в іншому: скільки ще коштуватиме наступне «потрібне рішення» — і скільки разів державі доведеться реформувати систему, перш ніж купити його стане справді неможливо?