«Весна прийде, саджати будемо»: 8 років тому — кого насправді посадила влада

Вісім років тому українці чули просту й зрозумілу обіцянку: «Весна прийде — саджати будемо». Це був не просто лозунг — це був політичний мем, який мав стати вироком для корупціонерів минулого. «Я ваш вирок» — додавав тодішній кандидат, і натовпи скандували, уявляючи, як за ґрати сядуть ті, хто десятиліттями грабував країну.

Минуло вісім років. Весна, як з’ясувалося, — поняття розтяжне. Вона триває вже восьмий сезон поспіль, а обіцяне «саджання» набуло зовсім інших обрисів.

Бо кого ми бачимо в новинах у жовтні 2026-го? Не Порошенка, не Авакова, не старих «регіоналів». У стрічках — Андрій Єрмак, голова Офісу президента. Олена Мудра, заступниця Єрмака, за яку 8 жовтня внесли заставу 20 мільйонів гривень. Ігор Міндіч, бізнес-партнер із найближчого кола. Справи «Мідас», «Династія», «Форест Гамп» — назви, які звучать як кодові імена голлівудських блокбастерів, але насправді це кримінальні провадження, де фігурують люди, які ще вчора сиділи в кабінетах на Банковій.

І ось тут виникає головне питання: а кого, власне, обіцяли «садити»?

У 2019-му малювали картину, як за ґрати відправлять «стару еліту» — тих, хто привів країну до війни та злиднів. Натомість нова еліта, яка прийшла під гаслами «все змінити», поступово сама перетворилася на об’єкт антикорупційних органів. І це не просто збіг — це закономірність.

Згадайте «плюшки» Юрченка. Тоді, 2020-го, історія з хабаром у 5 тисяч доларів і банкою варення стала символом епохи: дрібний корупціонер отримав термін, а публіка сміялася з абсурду. Зараз «плюшки» здаються майже невинним анекдотом на тлі багатомільйонних схем, у яких фігурують люди, що мають доступ до вуха президента.

Опитування КМІС, яке наводять у медіа, показує: 72% українців покладають на Зеленського відповідальність за корупцію в його оточенні. Цифра промовиста. Люди не дурні: вони бачать, що риторика «я ваш вирок» тепер звучить інакше. Влада обіцяла посадити попередників — а натомість її власне оточення опинилося під слідством.

І справа не в тому, що «посадили своїх» — це, погодьтеся, навіть певний прогрес. Проблема в тому, що обіцяли зовсім інше. Обіцяли очищення системи — а отримали заміну однієї корупційної моделі на іншу. Обіцяли «весну» — а вийшов затяжний сезон дощів, де під парасолькою «боротьби з корупцією» ховаються ті, хто мав би бути під краплями правосуддя.

Справи «Мідас», «Форест Гамп» і «Карфаген» — у розпалі. Вироків поки немає, але сам факт, що найгучніші антикорупційні провадження останніх років стосуються людей з оточення президента, а не його політичних опонентів, — це найкращий коментар до обіцянки восьмирічної давнини.

«Весна прийде, саджати будемо» — тепер ця фраза викликає не надію, а гірку посмішку. Бо саджають. І навіть «саджають своїх». Але чи це та весна, яку обіцяли? Чи це той вирок, який мав би стати символом справедливості?

Очевидно, ні.

Але є в цьому й іронія долі: обіцянка «посадити всіх» виявилася пророчою. Просто в списку опинилися не ті, кого малювали на афішах. І тепер, коли ми чуємо «я ваш вирок», мимоволі озираєшся: а чи не пролунає ця фраза знову — вже з вуст іншого кандидата, через чергові вісім років?

Восьма весна триває. Саджають. Але чи виросте з цього хоч щось, крім чергового політичного мему? Поживемо — побачимо. Бо весна, як відомо, обов’язково прийде. Питання лише — для кого.