Теща, вілла в Дубаї за $670 тисяч і генпрокурор, який зник у Відні: чому за жоден із цих фактів ніхто не відповідає

Спочатку — цифри. 20 липня 2023 року громадянка України Аліна Шкробанець інвестувала близько $670 000 у віллу площею приблизно 143 квадратні метри в котеджному містечку Дубая. Дані «Схеми» (Радіо Свобода, у співпраці з OCCRP) отримали з витоку дубайського земельного реєстру.

На той момент Руслан Кравченко керував Київською обласною військовою адміністрацією — посаду йому дав указом президента 10 квітня 2023 року.

Аліна Шкробанець — мати Олени Шкробанець, дружини Кравченка на той час. Тобто на момент угоди журналісти говорять не про випадкову однофамільницю, а про найближчу родичку очільника однієї з найбільших областей країни, що воює.

Пізніше вілла змінила власника — за даними журналістів, її перепродали ресторатору. Хто саме отримав гроші від перепродажу — невідомо.

Що каже сама Шкробанець? Вона покупку заперечує. «Я нічого не купувала в Арабських Еміратах», — заявила вона «Схемам» і допустила, що її персональні дані могли використати без її відома.

Це важлива позиція, і ми її відтворюємо без скорочень. Але зверніть увагу на конструкцію: якщо дані реальної людини хтось використав у дубайському реєстрі без її відома — це теж гучна історія. Про яку, втім, теж ніхто не розслідує.

Сам Кравченко щодо вілли публічно не коментував ні-чо-го.

Тепер хронологія далі. У 2024 році Кравченко розлучився з Оленою Шкробанець. 17 червня 2025 року Верховна Рада за поданням президента призначає його генеральним прокурором — найвищою посадовою особою прокуратури країни.

А далі починається те, заради чого ця історія взагалі варта вашої уваги.

4–5 вересня 2026 року детективи НАБУ і прокурори САП у межах справи «Карфаген» — про кришування шахрайських кол-центрів — провели обшуки, зокрема в Офісі генерального прокурора. Кравченко назвав це тиском. 7 вересня він публічно оголосив про відставку і назвав своє рішення «політичним».

А потім — фінал, який виглядає як погано зіграна сцена з серіалу. Кравченко сам собі підписав п'ятиденне відрядження до Парижа, нібито на слухання Парламентської асамблеї Ради Європи. Вночі на 14 вересня виїхав із України службовим автомобілем. І не повернувся.

Того ж 14 вересня, перед відставкою, він встиг заявити, що підписав «підозру» директору НАБУ Семену Кривоносу. НАБУ і САП відповіли сухо: ніякої підозри Кривоносу офіційно не вручали. Генеральний прокурор, який мав би стежити за законом, оголосив про процесуальну дію, існування якої не підтверджує ніхто, крім нього самого.

15 вересня Верховна Рада звільнила його з посади.

Далі — більше. За даними «Української правди» і «Схем», дружина Кравченка виїхала з України ще 12 вересня близько першої ночі — через Молдову. А сам екс-генпрокурор разом із нею зареєструвався у Відні. Адреса в австрійському реєстрі — офіс юридичної компанії, що надає так звану юридичну доміциляцію. Журналісти припускають: готуються до легалізації в Австрії і, можливо, до запиту політичного притулку. Це версія, не факт — підтвердження такого запиту поки немає.

І тепер головне питання, яке виникає у будь-якої нормальної людини: де тут хоч одна кримінальна справа?

Ні за фактом дубайської вілли, ні за фактом того, що колишній генеральний прокурор покинув країну під виглядом фіктивного відрядження і не повернувся, — жодного повідомлення про відкриття провадження немає. Жодного.

Одразу скажемо чесно: зв'язок вілли з коштами самого Кравченка не доведений. Джерело грошей Шкробанець невідоме. Але саме в цьому й полягає робота слідства — встановлювати або спростовувати. Держава, яка має прокуратуру, НАБУ і ДБР, наразі просто не ставить цих питань.

Для пересічного українця ця історія має дуже конкретний вимір. Він воює, платить податки, чекає в чергах до ТЦК і читає про те, що людина, яка очолювала всю прокуратуру, виїхала з країни за документами, які підписала собі сама, — і продовжує отримувати державну зарплату прокурора, за даними журналістів, навіть перебуваючи за кордоном.

Для європейських партнерів вимір інший. Україна просить грошей, зброї та швидкого руху до ЄС. А тест на антикорупційні стандарти провалює не «якийсь чиновник на місцях», а вчорашній голова всієї прокуратури.

Що далі — залежить від трьох речей: чи відкриє хтось із правоохоронних органів провадження, чи відповість Австрія на запити журналістів, і чи прокоментує врешті сам Кравченко. На сьогодні відповідь на всі три питання — тиша.

Тиша — теж відповідь. Просто не та, яку хтось хотів би почути.