Прокуратура мала переслідувати шахраїв. Її посадовця підозрюють у «кришуванні» кол-центрів: Кропива — під вартою із заставою 120 млн

Найважливіше одразу: це не вирок.

Кропива залишається підозрюваним. Його провину має довести обвинувачення, а встановити — суд. Сам він заперечує причетність до «кришування» кол-центрів і стверджує, що частину записаних розмов перекручено.

Але масштаб того, що сторона обвинувачення вже винесла в публічну площину, робить цю справу значно серйознішою за історію про одного чиновника.

НАБУ — Національне антикорупційне бюро — та САП, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, заявили про п’ятьох учасників організації. За версією слідства, її створив у середині 2025 року один із керівників структурного підрозділу Офісу генпрокурора, залучивши працівників прокуратури та наближених осіб.

Схема в описі НАБУ звучить майже примітивно: шахрайські кол-центри платять, а люди, які мали б їм заважати, навпаки, не заважають.

За даними бюро, йшлося про систематичне отримання неправомірної вигоди за неперешкоджання роботі структур, які ошукували громадян України та іноземців. Отримані кошти, за версією слідства, переводили в нерухомість, коштовності, інше цінне майно та рахунки близьких осіб.

Офіційний реліз НАБУ називає понад 20 млн грн, витрачених на нерухомість, коштовності й цінне рухоме майно; активи мінімальною ринковою вартістю понад 12 млн грн, які, за версією слідства, перереєстровували на третіх осіб; а також понад 10 млн грн на рахунках близьких осіб під виглядом підприємницьких доходів. Ці цифри не слід механічно складати: із публічного повідомлення не випливає, що всі категорії гарантовано не перетинаються.

А в суді з’явилися інші цифри.

Прокурор САП заявив, що Кропиву підозрюють у легалізації майна на 41,7 млн грн у період із серпня 2025-го до вересня 2026 року, коли він уже працював в Офісі генпрокурора. Окремо прокурор назвав 48,2 млн грн за період роботи Кропиви заступником керівника Одеської обласної адміністрації. Це позиція обвинувачення, а не встановлений судом факт.

Тому тут важлива межа.

Говорити про «мільярди» саме в цій справі зараз немає фактичних підстав. Публічно йдеться про десятки мільйонів. Роздувати суму до мільярдів означало б робити те саме, за що журналістика має критикувати владу: замінювати факт зручною емоцією.

Але навіть без мільярдів картина не стає нормальною.

Прокурор у суді заявив, що Кропива нібито попереджав одного з людей, пов’язаних із кол-центрами, про обшуки та просив адреси, які не слід зачіпати. Також сторона обвинувачення стверджувала, що після запитів НАБУ до банків інформація про ці запити потрапила до Кропиви, після чого фігуранти посилювали конспірацію.

Кропива це заперечує.

За його словами, не всі представлені розмови відповідають дійсності, частину перекручено, до діяльності кол-центрів він не причетний, а криптоактивами особисто не володіє. У суді він просив визначити йому заставу у 2 млн грн. САП просила 200 млн. Суд зупинився на 120 млн.

Є і ще одна деталь.

Сторона обвинувачення описувала Кропиву як людину, що мала близькі неформальні відносини з генеральним прокурором Русланом Кравченком. У суді прокурор говорив про ремонт у будинку в Козині, де проживає Кравченко, встановлення генератора та інші особисті доручення.

Сам Кравченко причетність до прикриття кол-центрів заперечив. Він заявив, що не давав вказівок сприяти їхній діяльності й не використовував для цього повноваження генерального прокурора. Також він повідомив про відсторонення фігуранта, внутрішні перевірки та поліграфи для працівників, пов’язаних із розслідуваннями незаконних кол-центрів.

Офіс генпрокурора паралельно заявив про готовність сприяти слідству, але поставив питання до обсягу доступу НАБУ під час обшуків і до інтерпретації частини розмов. У відомстві наполягають: окремі службові або побутові розмови слідство могло трактувати як ознаки злочинної діяльності без достатнього контексту.

Це суттєвий контраргумент. Саме для цього й існує суд — щоб перевірити, де доказ, а де інтерпретація.

Проте суд уже побачив достатньо підстав для найжорсткішого запобіжного заходу. Якщо 120 млн грн застави буде внесено, Кропива, серед іншого, має здати закордонні паспорти та утримуватися від спілкування з низкою осіб, включно з Русланом Кравченком і його заступницею Марією Вдовиченко.

І тут з’являється політичне питання, якого владі уникнути буде важко.

У лютому 2026 року український Омбудсман Дмитро Лубінець повідомив, що за 2025 рік його офіс отримав 6 127 звернень щодо дій окремих представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Моніторингові візити, за його словами, фіксували незаконні обмеження свободи, фізичні побої та інші форми примусу. Омбудсман окремо наголосив: працівники ТЦК не мають повноважень самостійно затримувати або силоміць утримувати людей.

Це не означає, що кожна мобілізація незаконна. І це юридично ніяк не доводить провину Кропиви.

Але для суспільства контраст очевидний.

Коли держава жорстко вимагає від звичайної людини виконувати її обов’язки, людина має право очікувати, що чиновник із кабінету прокуратури так само не отримає окремих правил.

Є ще деталь, яку важко вигадати навіть для сатири.

У листопаді 2024 року офіційний сайт Березівської районної державної адміністрації називав Сергія Кропиву заступником начальника Одеської ОВА та головою робочої групи «Прозорість і підзвітність». Група аналізувала роботу районів і питання публічних закупівель.

Сам по собі цей факт нічого не доводить у справі «Карфаген».

Але символіка вийшла вкрай невдалою для держави.

Одна кримінальна справа не доводить, що «корумповані всі». Так говорити було б просто нечесно.

Проте коли підозра стосується посадовця органу, який сам має переслідувати злочини, питання вже не можна звести до формули «одна погана людина».

Головний тест починається тепер.

Чи дійде справа до перевірки всіх зв’язків, грошей і рішень незалежно від посад та прізвищ? Чи отримає захист реальну можливість спростувати матеріали обвинувачення? І чи побачить суспільство результат, а не чергову гучну спецоперацію, про яку через пів року всі забудуть?

Тому що закон, який працює жорстко тільки вниз, — це вже не рівність перед законом.