$1 млн за дрони для прикордонників: у справі з'явилися нові підозрювані — і нові епізоди з криптовалютою

23 вересня 2026 року детективи НАБУ під процесуальним керівництвом прокурора САП повідомили про нові підозри у резонансній справі. Йдеться про вимагання неправомерної вигоди на $1 млн за «безперешкодне постачання» безпілотників для Держприкордонної служби.

Нові підозри стосуються вже інших складів — дачі хабаря та легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом. Простими словами: слідство рухається далі по ланцюжку й дісталося тих, хто гроші передавав, і тих, хто їх «відмивав».

Тепер — як усе це працювало.

Крок перший. Держприкордонслужба оголошує тендер на поставку FPV-дронів. Сума велика: за даними ЗМІ, близько 760 млн грн. Для розуміння масштабу — саме тому вимагана «послуга» коштувала $1 млн.

Крок другий. Тендер хтось виграє. А компанія одного з фігурантів справи — власника приватного виробника безпілотників — програє.

Крок третій. І ось тут найцікавіше. За версією слідства, саме той підприємець, чиї дрони не обрали, починає вимагати у переможця $1 млн. Логіка цинічна: гроші — щоб зберегти зв'язки з керівництвом прикордонної служби. Тобто на майбутнє.

Крок четвертий. За даними САП, $1 млн — це приблизно 5–10% від суми майбутнього контракту. Кошти, за версією слідства, планували поділити між учасниками схеми та посадовцями.

Крок п'ятий — розрахунки. Новий епізод, встановлений НАБУ: посадова особа ДПСУ отримала 50 000 USDT за сприяння компанії у перемозі на тендері. USDT — це криптовалюта, прив'язана до долара, тож ідеться приблизно про $50 тисяч, або понад 2,1 млн грн за курсом НБУ на момент операції.

І це не все. За даними низки видань, слідство також задокументувало перекази цій самій посадовій особі ще більш ніж 350 000 USDT. Окремі медіа пишуть про криптоактиви на близько 15 млн грн та Mercedes, оформлений на дружину чиновника. Ці деталі на момент підготовки матеріалу вдалося підтвердити лише фрагментарно — повні тексти підозр у відкритому доступі ми не знайшли.

Тепер головне питання. Як компанія, що програла тендер, взагалі мала важіль тиску на переможця?

Відповідь слідства фактично міститься у формулюванні: зв'язки з прикордонниками. Тобто результат закупівлі — публічної процедури з документами, критеріями й протоколами — у реальності міг вирішуватися не на паперах, а в кабінетах. Переможець тендера, отримавши контракт, опиняється перед простим вибором: плати або май проблеми з виконанням.

Це і є найтривожніша частина історії. Йдеться не про «відкат у чистій воді», а про ситуацію, коли навіть чесно виграний тендер на критичне для фронту озброєння стає предметом торгу.

Справедливості заради — контраргумент теж є, і він вагомий. Саме те, що ми взагалі знаємо про цю схему, — заслуга НАБУ і САП. Справу розкрили, повідомили про підозри, відстежили криптовалютні потоки. Це працює антикорупційна вертикаль, яку в Україні, попри всі тиски на неї, досі не демонтовано.

Важливо й те, чого в цій справі немає. Імен фігурантів офіційно не названо — НАБУ традиційно не розкриває їх до вироку суду. Позиція захисту в публічному просторі також відсутня. А повідомлення про підозру — це не вирок: презумпція невинуватості ніхто не скасовував.

Що далі? Слідство триває, і нові епізоди з криптовалютою натякають: ланцюжок, імовірно, довший, ніж виглядав на старті. Ключове питання тепер не стільки «хто скільки отримав», скільки — чи дійде слідство до тих, хто створював саму можливість такої схеми в системі оборонних закупівель.

Бо поки переможець тендера мусить платити тим, хто програв, — дрони для прикордонників залишаються другорядним питанням. І це найгірше, що можна сказати про закупівлі в країні, яка воює.