Три місяці — і все втрачено? Для звільнених військових це не так: де строк уже рік, а де право зберігається й пізніше

Саме про цю плутанину йдеться у відео «ГРУПА ІНВАЛІДНОСТІ ПІСЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ: СТРОКИ, ОГД ТА ПОШИРЕНІ ПОМИЛКИ», яке стало основою цього матеріалу.

Головне питання просте: чи справді колишній військовослужбовець після звільнення має лише три місяці, щоб отримати групу інвалідності й належні виплати?

Коротка відповідь — ні.

Але тут є важлива деталь: не можна змішувати три різні речі.

Перша — встановлення групи інвалідності.

Друга — встановлення певного відсотка стійкої втрати професійної працездатності без інвалідності.

Третя — призначення військової пенсії по інвалідності.

У кожного з цих механізмів своя логіка.

ЩО З ГРУПОЮ ІНВАЛІДНОСТІ

Чинний Порядок №975 передбачає: якщо інвалідність колишнього військовослужбовця, крім окремих спеціальних категорій, пов’язана з пораненням, травмою, контузією чи захворюванням, отриманим під час виконання обов’язків військової служби, сама лише дата звільнення не створює універсальної тримісячної «стіни».

Для іншої категорії — коли йдеться про захворювання, пов’язане саме з проходженням військової служби, — у документі справді є три місяці. Але навіть після спливу цього строку право може зберігатися, якщо інвалідність виникла внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце під час служби.

Іншими словами, принцип «минув 91-й день — усе пропало» закон не встановлює.

Ключове значення має причинний зв’язок.

Саме тому два ветерани з однаковою III групою інвалідності можуть мати зовсім різні юридичні наслідки: в одного в документах буде зазначено зв’язок із захистом Батьківщини чи виконанням обов’язків військової служби, в іншого — іншу причину.

І це вже впливає на виплати.

Після реформи старі медико-соціальні експертні комісії — МСЕК — не проводять нове оцінювання. З 1 січня 2025 року працюють експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи — ЕКОПФО. Результатом є, зокрема, витяг із рішення експертної команди.

Але медична команда не повинна сама вигадувати історію походження бойового поранення. Для військових критично важливими залишаються документи ВЛК — військово-лікарської комісії — та інші підтвердження обставин травми або захворювання.

ОСЬ ДЕ «ТРИ МІСЯЦІ» ВЖЕ ЗАСТАРІЛИ

Найцікавіша частина історії стосується часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Це ситуація, коли людині не встановлюють I, II чи III групу, але визначають відсоток стійкої втрати професійної працездатності.

Наприклад, 10%, 20% або 30%.

До 2025 року для звільненої людини справді фігурував строк у три місяці.

Але Закон №4546-IX від 16 липня 2025 року змінив це правило для військовослужбовців відповідної категорії: строк збільшили до одного року після звільнення. Кабмін синхронізував Порядок №975 постановою №1000 від 15 серпня 2025 року. Відповідні зміни до порядку почали застосовуватися з 31 серпня 2025 року.

І тут починається бюрократичний абсурд.

На інформаційній сторінці Міністерства оборони, доступній під час нашої перевірки 7 вересня 2026 року, у пункті про часткову втрату працездатності все ще можна прочитати старі «три місяці».

Водночас чинна редакція урядового Порядку №975 на сайті Верховної Ради вже прямо говорить про один рік.

Тобто ветеран може відкрити офіційний сайт одного державного органу й побачити правило, яке не збігається з чинним нормативним актом.

Чи означає це, що Міноборони навмисно позбавляє людей виплат?

Ні. Таких доказів немає.

Але інформаційна сторінка державного органу в соціально чутливому питанні повинна відповідати чинному законодавству. Особливо коли йдеться не про дрібну технічну деталь, а про строк, після якого людина може вирішити: «Я вже запізнився, немає сенсу навіть звертатися».

А це вже реальний ризик.

СКІЛЬКИ ГРОШЕЙ ЙДЕТЬСЯ

У 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який використовується для таких розрахунків, становить 3328 грн. Це встановлено законом про Державний бюджет на 2026 рік.

Якщо інвалідність пов’язана з пораненням, травмою або захворюванням під час виконання обов’язків військової служби, Порядок №975 передбачає для відповідної категорії військовослужбовців:

I група — 400 прожиткових мінімумів, тобто 1 331 200 грн;

II група — 300 прожиткових мінімумів, тобто 998 400 грн;

III група — 250 прожиткових мінімумів, тобто 832 000 грн.

Якщо причинний зв’язок інший — інвалідність пов’язана з проходженням військової служби — розміри нижчі:

I група — 120 прожиткових мінімумів, або 399 360 грн;

II група — 90 прожиткових мінімумів, або 299 520 грн;

III група — 70 прожиткових мінімумів, або 232 960 грн.

Ось чому формулювання причинного зв’язку — не бюрократична дрібниця.

Різниця для людини може вимірюватися сотнями тисяч гривень.

При частковій втраті працездатності без встановлення інвалідності для відповідної категорії військовослужбовців базою є 70 прожиткових мінімумів — у 2026 році це 232 960 грн — а виплата визначається відповідно до встановленого відсотка втрати працездатності.

Наприклад, 20% від цієї бази — 46 592 грн.

А ЩО З ВІЙСЬКОВОЮ ПЕНСІЄЮ

Тут три місяці теж не працюють як автоматичне позбавлення права.

Пенсійний фонд прямо пояснює: військова пенсія по інвалідності може бути призначена, якщо інвалідність настала під час служби, протягом трьох місяців після звільнення або пізніше, якщо її причиною стало захворювання, травма, поранення, контузія чи каліцтво, яке виникло під час військової служби.

Але строк все одно важливий.

Чому?

Через дату, з якої почнуть рахувати пенсію.

Для відповідної категорії колишніх військових, якщо інвалідність встановлена в межах трьох місяців після звільнення і виконані передбачені законом умови, пенсія може призначатися з наступного дня після звільнення — але не раніше дня, до якого було виплачено грошове забезпечення.

Якщо ж інвалідність встановили після спливу трьох місяців, пенсія за загальним правилом призначається з дня встановлення інвалідності.

Тобто права на пенсію людина не обов’язково позбавляється.

А от гроші за певний попередній період можуть мати зовсім іншу історію.

І це вже причина не відкладати процедуру просто тому, що «формально можна пізніше».

ЩО ВАРТО ПЕРЕВІРИТИ ПІСЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ

Насамперед — не рахувати три місяці як універсальний дедлайн для всього.

Потрібно зрозуміти, що саме оформлюється: група інвалідності, відсоток втрати працездатності, одноразова грошова допомога чи військова пенсія.

Друге — перевірити причинний зв’язок поранення або захворювання у документах ВЛК.

Третє — після звільнення не чекати, доки «саме пройде». До ЕКОПФО людину направляє лікар, а рішення експертної команди потім використовується для оформлення статусів, виплат і пенсій.

І окремо: якщо йдеться про часткову втрату працездатності без інвалідності для військовослужбовця відповідної категорії, чинний строк після звільнення — один рік, а не три місяці.

ФІНАЛ

У цій історії показовою є навіть не складність самого закону.

Показове інше.

Людина повертається з війни, лікується, збирає довідки, проходить ВЛК, шукає лікаря, оформлює ЕКОПФО, виплати та пенсію — і паралельно повинна ще й перевіряти, чи не застаріла інформація на офіційному сайті державного органу.

Держава вже зробила крок назустріч людям, збільшивши окремий строк із трьох місяців до року.

Тепер було б непогано, щоб сама держава однаково розповідала про власні правила.

А головний висновок для ветерана простий: три місяці — це не магічна межа, після якої автоматично зникають усі права.

Але зволікати все одно небезпечно.

Бо в одних випадках строк впливає на дату початку пенсії, в інших — існує реальний однорічний дедлайн, а найважливішим документом часто стає не календар, а правильно встановлений причинний зв’язок травми чи захворювання зі службою.