Франція у вогні: 2400 арештів, спалена мерія Ліможа та обвал ринків — Макрон між боргами і вулицею

Що сталося: вулиця заговорила вогнем

У суботу, 17 жовтня, Францію накрила хвиля протестів, яку організатори називають найбільшою з часів «жовтих жилетів». За даними МВС, у країні вийшли близько 550 000 осіб. Профспілки та студентські організації наполягають — до 800 000. Привід: стрімке зростання цін на продукти, комунальні послуги та паливо, а також катастрофічний стан шкільної інфраструктури.

Але масштаб — не головне. Головне — рівень насильства.

У Ліможі протестувальники підпалили міську мерію — будівлю 1883 року, визнану історичною пам'яткою. Дах обвалився, годинникова вежа зруйнована. Мер Гійом Герен заявив, що це був «чіткий, заздалегідь обдуманий намір спалити мерію». І додав деталь, яка варта окремої уваги: жоден національний поліцейський не охороняв будівлю. Вартість ремонту — понад $1 млн.

По всій країні постраждали близько 1500 магазинів. Голова Carrefour Александр Бомпар назвав цю цифру публічно — і це лише те, що встигли порахувати великі мережі. Поранено понад 600 поліцейських, жандармів і пожежників. Зафіксовано щонайменше дві смерті, пов'язані з протестами: протестувальник, який зазнав серцевого нападу під Парижем, і 22-річний поліцейський, збитий автомобілем у Нанті.

Реакція Макрона: «ультраліві» та «кримінальні елементи»

У неділю ввечері президент Франції виступив із телезверненням. Він засудив «нестримне насильство», поклав провину на «ультраліві радикальні групи» та «кримінальні елементи». Пообіцяв: «Ті, хто грабував, заплатять за шкоду; ті, хто намагався повалити Республіку, будуть притягнуті до відповідальності».

Міністр внутрішніх справ Лоран Нюньє підтримав: «Право на протест — фундаментальне право. Навмисно і колективно сіяти безлад через насильство — ні».

Але проблема в тому, що за лаштунками цієї риторики — реальна криза. Марін Ле Пен уже назвала уряд «виснаженим, дезорієнтованим і нездатним зробити щось, окрім коментування власного безсилля». Жан-Люк Меланшон звинуватив прем'єра Лекорню в «грі з вогнем».

І поки політики обмінюються звинуваченнями, ринки голосують ногами.

Понеділок чорний: CAC 40 падає, OAT летить угору

19 жовтня французькі акції очолили європейське падіння. Прибутковість 10-річних державних облігацій Франції (OAT) зросла до 4,86% — це на 8 базисних пунктів вище за попередній день. Для порівняння: німецькі 10-річні Bunds залишилися на рівні 3,41%. Спред між французькими та німецькими паперами — близько 145 базисних пунктів.

Що це означає простими словами? Інвестори бояться, що Франція не зможе обслуговувати свої борги без нових потрясінь. Вони вимагають вищої премії за ризик — і ця премія зростає з кожним спаленим магазином.

Аналітики Capital Economics прогнозують: спред може сягнути 200 базисних пунктів до кінця 2027 року. А Ninety One попереджає: якщо Франція не ухвалить бюджет на 2027 рік, дефіцит може перевищити 6% ВВП, що більш ніж удвічі перевищує ліміт ЄС у 3%.

Італія підхоплює естафету

Ситуація ускладнюється тим, що протести перекинулися на Італію. У Мілані пограбували галерею Вітторіо Емануеле II, у Болоньї поранено 56 поліцейських, у Турині — близько 100. Прем'єрка Джорджа Мелоні засудила «банди хуліганів». Але корінь проблеми — спільний: зростання вартості життя в усій Європі.

Де ЄЦБ?

Поки що Європейський центральний банк мовчить. Аналітики кажуть: ЄЦБ може не втручатися, якщо зростання прибутковості спричинене реальними проблемами з фінансами Франції, а не ринковою дисфункцією. А це означає, що Париж залишається сам на сам зі своїми боргами.

Що далі?

Макрон доручив префектам розглянути заборону протестів у разі потреби. Надзвичайний стан поки не оголошено. Але якщо протести триватимуть, а ринки продовжать продавати французькі папери, уряд опиниться перед вибором: скорочувати витрати (і провокувати нову хвилю гніву) або нарощувати борг (і втрачати довіру ринків).

Франція — друга економіка єврозони. Те, що відбувається там зараз, — це не просто внутрішня криза. Це стрес-тест для всього Європейського Союзу. І поки що результати тесту невтішні.