МЕДІА ВІСНИКВиплати · Права · Служба
ukruen
Авторський матеріал

55+ в окопах: чому держава не відпускає дідусів з війни

Третій рік війни, а в окопах – люди, яким давно пора на пенсію. Обіцянки демобілізації 55+ буксуть у комітетах Верховної Ради, а «омолодження армії» чомусь означає, що воюють 60-річні. Авторська колонка про невиконані обіцянки держави.

АвторРедакція «Медіа Вісник»
Опубліковано
«Ми працюємо над тим, щоб увесь світ став друзями України» — звернення Президента Володимира Зеленського. (51951260039)1 / 4
Відкрити зображення у повному розмірі
«Ми працюємо над тим, щоб увесь світ став друзями України» — звернення Президента Володимира Зеленського. (51951260039)© President Of Ukraine from Україна

Уявіть собі чоловіка 58 років. Він міг би сидіти з онуками, поратися на городі, пити чай на веранді. Замість цього він третій рік поспіль дивиться в приціл автомата. Не тому, що йому подобається. А тому, що держава не знайшла способу його замінити. Або не захотіла шукати.

Обіцянки демобілізації для військовослужбовців 55+ лунають із Києва щонайменше з весни 2026-го. Тоді в Раді зареєстрували черговий законопроєкт. Пройшов перше читання? Ніби так. Далі – тиша. Комітети, правки, узгодження. А тим часом люди в окопах старіють. І це не фігура мови – це буквально.

Пошукові підказки Google не брешуть: «демобілізація 55+», «чи буде демобілізація 55+», «демобілізація 55 років і старших з ЗСУ» – стабільний високий попит. Люди шукають відповідь, бо влада мовчить. Військові Telegram-канали й чати вирують: одні пишуть, що вже готові кинути зброю, інші – що втратили віру в справедливість. Але найгірше – це мовчазна згода суспільства: «ну, дід, потерпи ще трохи».

І ось тут головний абсурд. Ми називаємо це «омолодженням армії». Омолодження – це коли замість 45-річного приходять 25-річні. А в нас – коли замість 60-річного обіцяють колись демобілізувати 55-річного. Чудова логіка. Особливо якщо згадати, що пенсійний вік в Україні – 60 років. Тобто людина, яка вже майже пенсіонер, воює, а держава каже: «Зачекай, ми вирішуємо».

Чому закон буксує? Влада боїться. Боїться, що якщо відпустити 55+, то армія втратить значну кількість досвідчених бійців. І що тоді? Доведеться мобілізувати ще більше молоді. А молодь – це виборці, це протестний потенціал. А дідусі – вони ж не вийдуть на Майдан, вони просто тихо дочекаються кінця війни в окопах. Зручно, правда?

Але є й інший бік. Люди 55+ – це не просто «жива сила». Це втомлені, часто хворі, зношені війною організми. Вони воюють не тому, що хочуть, а тому, що не мають вибору. І кожен день відстрочки закону – це день, коли держава каже їм: «Ти не потрібен вдома, ти потрібен тут».

Звісно, можна почути аргумент: «А хто тоді воюватиме?». Це чесне питання. Але ще чесніше – визнати, що проблема не в дідусях, а в тому, що держава не здатна ефективно мобілізувати молодших. Замість того щоб створити справедливу систему ротації та демобілізації, вона чіпляється за тих, хто вже віддав усе.

І поки чиновники в Києві «турбуються про боєздатність», у окопах сидить дідусь із автоматом. Він чекає. Чекає на закон, який обіцяли навесні. Чекає на справедливість. Але справедливість, схоже, застрягла в комітетах Верховної Ради.

Це не колонка про те, що треба негайно демобілізувати всіх 55+. Це колонка про те, що обіцянки мають виконуватися. Інакше навіщо вони взагалі? А поки що – 55+ в окопах. І це не жарт. Це реальність, яку ми чомусь називаємо «омолодженням армії».

Усі новини