10 000 дронів Hornet за три місяці: війна автономної зброї вже почалася — і вона не зовсім українська

Цифра велика навіть для війни, яка давно звикла до тисяч дронів на тиждень. Понад 10 000 барражувальних боєприпасів Hornet за три місяці — приблизно з червня по серпень 2026 року — полетіли в бік російських цілей. Дані 2 вересня підтвердило джерело в силовій структурі, на яке посилається оборонне видання Janes.

Але почнемо з головного уточнення, якого не вистачає у багатьох переказах цієї новини.

Hornet — не український дрон. Його виробляє американська компанія Perennial Autonomy — колишній проєкт Eagle, який у 2023 році запустив Ерік Шмідт, колишній генеральний директор Google. У березні 2026 року армія США офіційно підтвердила перейменування проєкту. Тобто масова кампанія автономних ударів по Росії ведеться не суто українськими розробками, а американською технологією, відшліфованою на українському фронті.

Це не применшує значення події. Це змінює її зміст.

Що таке Hornet у цифрах. Це одноразовий дрон середнього розміру з дальністю понад 200 кілометрів — українські профільні ЗМІ раніше називали близько 150 км, це розходження варто тримати на увазі. Бойова частина — приблизно 4–4,5 кг при загальній корисному навантаженні близько 5 кг. Ціна — від 5 000 до 10 000 доларів за одиницю.

І саме ціна тут — головне. Американська крилатa ракета коштує більше мільйона доларів. Hornet — на два порядки дешевше. Десять тисяч таких дронів — це, грубо кажучи, вартість кількох десятків ракет. Різниця не в ефекті одного удару. Різниця в тому, що можна дозволити собі втрачати сотні одиниць на тиждень і продовжувати бити.

Друга ключова деталь — наведення. За даними Janes, більшість ударів Hornet виконана з ШІ-наведенням на кінцевій ділянці: дрон самостійно розпізнає, супроводжує та вражає ціль за допомогою оптичної системи. Простіше кажучи, на останньому відрізку польоту літак-камікадзе вже не потребує оператора — і його не можна заглушити радіоелектронною боротьбою, бо глушити нічого: лінії зв'язку немає.

Росія, до речі, це визнає. Джерело в російських силових структурах у коментарі ТАСС 2 вересня підтвердило застосування Україною автономних БПЛА — але з важливим застереженням: за його версією, більшість дронів летить за заздалегідь запрограмованими маршрутами, а активне керування застосовується лише по високовартісних цілях. Це класична тактика: применшити ступінь автономності супротивника, коли визнати сам факт вже неможливо.

Масштаб кампанії глибоких ударів видно не з релізів, а з бензоколонок. За оцінкою The Independent, усі, крім п'яти, з 32 великих нафтопереробних заводів Росії постраждали від українських дронів. Переробка нафти в РФ у серпні 2026 року впала приблизно до 3,8 мільйона барелів на добу з 5,3–5,5 мільйона. 20 вересня масована атака дійшла до Московського регіону — російська влада визнала загиблих та пошкодження НПЗ.

Тобто йдеться не про точкові «показові удари», а про системне вичерпування паливної та логістичної інфраструктури агресора — країни, яка не контролює небо над власною територією, не кажучи вже про російське.

І ось тут виникає питання, яке стосується вже не лише України.

Поки дрони летіли на Москву, у Женеві завершувалися переговори ООН про летальну автономну зброю — системи, які самі обирають і вражають ціль без людини в циклі. 4 вересня 2026 року вони завершилися без юридично обов'язкового документа. Понад 120 держав підтримують договір про заборону або жорстке регулювання таких систем — але консенсус у рамках Конвенції про конкретні види звичайної зброї заблокований, зокрема позиціями великих військових держав.

Тобто технологія вже масово воює. Правила — ще ні.

Ситуація має ще один вимір, який у Києві люблять менше згадувати. У травні 2026 року Пентагон уклав із Perennial Autonomy контракт на суму до 500 мільйонів доларів терміном на три роки — на протидронову систему Merops, дрони Bumblebee і той самий Hornet. Система Merops, за даними DefenseScoop, до травня 2026-го виконала понад 4 000 перехоплень в українському небі. Американська військова машина просто купує технологію, обкатану на цій війні.

Для Європи урок цієї кампанії неприємний своєю простотою: перевагу в повітрі більше не можна вважати передумовою глибоких ударів. Дешевий автономний дрон за 5 000 доларів, який не глушиться і не потребує пілота, здатен діставати інфраструктуру за 200 кілометрів від лінії фронту — і робити це тисячами разів. Цей урок зараз конспектують у штабах НАТО, Росії та Китаю одночасно. Різниця в тому, що Москва конспектує його, щоб відтворити, а не щоб захиститися.

Чого ми поки не знаємо? Точного числа саме ШІ-наведених ударів — відомо лише «більшість». Точного календарного вікна трьох місяців. І головне — підтвердженої статистики втрат саме від Hornet, відокремленої від інших дронів. Цифра 10 000+ походить від одного джерела, і хоча Janes вважає його достатньо надійним, це все одно не офіційна статистика Міністерства оборони.

Але навіть із цими застереженнями головне вже очевидно. Автономна зброя вийшла з лабораторій і полігонів — і три місяці тому почала воювати тисячами одиниць. А міжнародне право на це досі відповідає мовчанням.