Палити НПЗ ціною розвідданих: чи варта гра свічок

Україна свідомо йде на ризик втратити американську розвідку, щоб продовжувати бити по російських НПЗ. Це не впертість — це стратегічна ставка на те, що власна далекобійність варта більше, ніж розвіддані, які можуть відрізати будь-якої миті.

Звучить як парадокс? Можливо. Але давайте чесно: американська розвідка — це добре, але палаючий НПЗ — це надовго. Доки горить завод — падає експортна виручка Росії, ускладнюється логістика пального для армії, і Кремль отримує сигнал: «своєї території в тебе більше немає».

Торік адміністрація Байдена, за даними Axios, попередила Київ: продовжите атаки на НПЗ — втратите доступ до супутникових знімків і перехоплень. Трамп, який зараз знову в Білому домі, каже приблизно те саме, але з іншим акцентом: «Україна має думати про мир, а не про ескалацію». І ось результат — удари тривають.

Чому? Тому що для Києва це не «ескалація». Це єдиний спосіб змінити рівняння війни, коли союзник торгується з агресором. Якщо Вашингтон готовий обмінювати розвіддані на «стриманість» — то навіщо нам така розвідка, яка захищає не нас, а інтереси того, хто продає нам зброю з умовами?

Звісно, ризик величезний. Без американської розвідки українські далекобійні удари стають сліпими. Ми втрачаємо здатність бачити переміщення військ, цілі в глибині Росії, попередження про ракетні загрози. Але що залишається — чекати, поки нам дозволять бити туди, куди скажуть? Чекати, поки Вашингтон і Москва домовляться про «сфери впливу» за наш рахунок?

Тому ставка на власну далекобійність — це не бажання «показати характер». Це вимушений крок, коли союзник виявляється ненадійним партнером у найважливіший момент. І поки що ця ставка працює: НПЗ горять, російська нафтопереробка падає, а Кремль змушений витрачати ресурси на ППО замість наступу.

Але питання залишається: скільки ми зможемо так грати? Чи не обернеться втрата розвідданих катастрофою на полі бою? Відповіді немає. Є тільки вибір — або покладатися на того, хто може вимкнути кран, або ризикнути і спробувати стати самодостатніми.

Сьогодні вночі українські дрони знову пішли на Ростов. Завтра, можливо, буде нова погроза з Вашингтона. Але палаючий НПЗ — це факт, який не скасуєш дипломатичною нотою.