Трамп просить Зеленського перестати бити по російських заводах, які, за його ж словами, Росія вже «втратила»

Логіка Вашингтона виглядає так: українські дрони вибивають російські НПЗ — дизель у світі дорожчає — виборці й споживачі незадоволені — отже, Україна має зупинитися.

Логіка Києва інша: ці заводи — джерело грошей на війну, яка щодня вбиває українців. Тієї ж ночі, коли Зеленський сідав у літак до Нью-Йорка, російські ракети й дрони летіли на Київ, Дніпро, Кривий Ріг і Павлоград.

У Дніпрі, за даними українських медіа, після влучання по підприємству загинули четверо людей. На Миколаївщині загинув трирічний хлопчик. У семи областях — відключення світла, на Чернігівщині без електрики залишилося близько ста тисяч абонентів.

І в цю саму ніч українські дрони вразили Куйбишевський НПЗ у Самарській області — там, за даними місцевої влади, одна людина загинула і четверо поранені. Київ підтвердив також удар по НПЗ Bashneft-UNPZ в Уфі. Разом по Росії за ніч — один загиблий і п'ятнадцять постраждалих.

Ось цей фон і є справжнім контекстом «енергетичного перемир'я», яке обговорюють у Нью-Йорку.

Що саме пропонує Трамп

21 вересня Трамп написав у Truth Social, що Росія «втратила контроль над своєю дизельною галуззю через війну в Україні». Це не критика. Це констатація ефективності — і водночас пояснення, чому він хоче удари зупинити.

За даними Axios, ще 20 вересня, у телефонній розмові з Зеленським, Трамп прямо піднімав тему українських ударів по НПЗ і закликав їх припинити через дефіцит дизелю і зростання цін. Financial Times пише про те саме: тиск на Київ із вимогою зупинити удари по заводах.

Тут варто зафіксувати одну деталь. Раніше Трамп заявляв, що Україна і Росія нібито домовилися не бити по енергетичних об'єктах. Ні Київ, ні Москва таку формальну домовленість не підтверджували. Після нових обстрілів вона, в будь-якому разі, фактично розвалилася — якщо взагалі існувала.

Що пропонує Зеленський

Позиція Києва не «ні», а «давайте чесно». 21 вересня Зеленський заявив: Україна готова до взаємного припинення ударів по енергетичній — і навіть продовольчій — інфраструктурі. Ключове слово — взаємного. Тобто не одностороннє роззброєння своєї найкращої дальнобійної карти, а обмін: ми не б'ємо по заводах — ви не б'єте по我们的 підстанціях і ТЕС.

Друга частина українського запита відома заздалегідь: Patriot. За даними AP, Зеленський знову буде просити американські системи протиповітряної оборони — саме вони потрібні проти російських балістичних ракет, від яких в Україні найменше захисту. У Нью-Йорку перед зустріччю з Трампом Зеленський вже встиг зустрітися з Макроном — тема розмови: ПВО і підтримка на зиму.

Ще один козир у Києва — так зване «угоду по дронах». Одразу після прибуття Зеленський заявив, що нова угода готова до підписання. Що саме в неї входить і на яких умовах — на момент підготовки матеріалу докладно не розкривалося.

Чому це питання не технічне, а стратегічне

Удари по НПЗ — це, без перебільшення, найефективніший дальнобійний інструмент України. Російський бюджет живиться нафтовими доходами. Кожен зупинений завод — це гроші, які не дійшли до війни. Трамп, фактично, визнав це публічно.

І саме тому прохання Вашингтона для Києва болюче: від нього просять відкласти зброю, яка працює, — не заради миру, а заради світової ціни на пальне. Для українця, який цієї ночі сидів без світла в Чернігові, цей обмін виглядає, м'яко кажучи, асиметрично.

У цього аргументу є і сильна протилежна сторона, і ми її не ховаємо. Дизель — це не абстракція: це вантажівки, трактори, опалення. Зростання цін б'є по всьому світу, включно з союзниками України. Якщо США через це скорочують підтримку Києва — Україна втратить більше, ніж отримає від зупинених заводів. Це реальний аргумент, і саме його, ймовірно, Трамп і покладе на стіл.

Що невідомо

Головне — результат самої зустрічі. На момент підготовки матеріалу вона тривала або ще не завершилася; жодних підписаних домовленостей немає.

Невідомо і чи готова Москва до будь-якого «енергетичного перемир'я»: офіційної реакції Кремля на зустріч у доступних матеріалах немає. А попередній досвід — заява Трампа про «домовленість» не бити по енергооб'єктах — показує, наскільки крихкими є такі конструкції без реальних гарантій.

Тож ключове питання цього тижня звучить не «чи буде перемир'я». Воно звучить інакше: чи згодна Україна заплатити своїм найкращим інструментом за обіцянку, яку ніхто не може гарантувати. Відповідь на нього ми, можливо, почуємо вже найближчими днями.