Авторський матеріал

СБУ закрила чотири «схеми для ухилянтів». А скільки схем у самих ТЦК?

СБУ відзвітувала про ліквідацію чотирьох схем ухилення від мобілізації та затримання вісьмох організаторів. Але поки ловлять «ухилянтів», порушення всередині самих ТЦК залишаються без покарання: сім заборон омбудсмена Лубінця — і жодної кримінальної справи. Колонка про подвійні стандарти вибіркового правосуддя.

СБУ викрила агентурну мережу ФСБ, яка наводила російські удари на прифронтову Костянтинівку | Donetsk Regional State Administration1 / 4
Відкрити зображення у повному розмірі
СБУ викрила агентурну мережу ФСБ, яка наводила російські удари на прифронтову Костянтинівку | Donetsk Regional State Administration© dn.gov.ua

Вісім затриманих. Чотири схеми. Гарна цифра для вечірнього зведення. СБУ молодець, відпрацювала, звіт пішов у медіа. А тепер давайте поставимо просте запитання: а скільки співробітників територіальних центрів комплектування отримали підозри за незаконну мобілізацію за той самий період?

Статистика мовчить. І це мовчання — красномовніше за будь-який звіт.

Бо поки спецслужба героїчно викриває «схеми для ухилянтів» — хтось у ТЦК спокійно продовжує «вручати» повістки людям, які не підлягають призову. Хтось бере хабарі за «бронь». Хтось вимагає гроші за відстрочку. А хтось просто перевищує службові повноваження, бо «війна все спише».

І нічого. Жодної кримінальної справи. Жодного покарання.

Омбудсмен Дмитро Лубінець оприлюднив сім заборон для ТЦК — речі, здавалося б, очевидні: не можна вручати повістки на блокпостах, не можна затримувати людей без підстав, не можна вимагати гроші. Сім пунктів, які мали б бути азбукою для кожного працівника військкомату.

І що? Заборони є. А покарання за їх порушення — немає.

Це як вивісити табличку «Не смітити» на звалищі. І піти.

Виникає закономірне запитання: чому боротьба з ухиленням — це пріоритет, а боротьба з порушеннями всередині системи — ні? Відповідь проста. Бо ловити «ухилянтів» — політично вигідно. Це показує, що влада «контролює ситуацію». А от копати всередині власного апарату — значить визнати, що проблема не десь там, а тут, поруч.

І ось вам результат: суспільство бачить, що правосуддя — вибіркове. Що одних саджають за спробу виїхати за кордон, а інших — не чіпають, навіть коли ті відверто порушують закон. Що мобілізація перетворюється не на захист держави, а на полювання на відьом.

Звісно, є ті, хто скаже: «А ви не порівнюйте! Ухилянти — зрадники, а ТЦК — захисники!» Але давайте чесно: незаконний призов — це теж злочин. І якщо держава закриває на нього очі, вона втрачає право називати себе правовою.

Вісім затриманих — це добре. Але поки ми не побачимо хоч одну кримінальну справу проти співробітника ТЦК за незаконну мобілізацію — ця перемога залишиться неповною. І гіркою.

Бо оборона держави не може будуватися на подвійних стандартах. Інакше ми захищаємо не країну, а систему, яка сама себе виправдовує.