Кравченко оголосив «підозру» директору НАБУ. Увечері його ж Офіс заявив: юридично її не повідомляли

Конфлікт почався раніше за «підозру» Кривоносу

Якщо дивитися лише на події 14 вересня, можна отримати просту картину: генпрокурор звинуватив директора НАБУ, президент втрутився, почалася процедура звільнення.

Але ця історія почалася раніше.

5 вересня НАБУ і Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про викриття злочинної організації, яку, за версією слідства, очолював один із керівників структурного підрозділу Офісу генерального прокурора.

НАБУ заявило, що учасники схеми систематично отримували неправомірну вигоду від шахрайських кол-центрів за невтручання в їхню роботу та легалізовували отримані кошти. У повідомленні йшлося про п'ятьох фігурантів.

Для нинішнього конфлікту це ключова точка.

Розслідування НАБУ та САП зайшло безпосередньо в структури Офісу генпрокурора. Але це не означає, що НАБУ вже довело злочин самого Кравченка.

Reuters окремо зазначало, що самому Руслану Кравченку обвинувачень не висували. Він свою причетність до корупційної схеми заперечував.

Отже, формула «НАБУ викрило Кравченка, а він помстився Кривоносу» поки що виходить за межі встановлених фактів.

Коректніше сказати так: розслідування НАБУ торкнулося найближчої до генпрокурора інституції, а через кілька днів Кравченко перейшов до публічних кримінальних звинувачень проти директора самого НАБУ.

Ця послідовність дозволяє ставити питання про мотив. Але ще не дає права оголошувати відповідь доведеною.

7 вересня Кравченко вже подав у відставку

Є ще одна деталь, без якої хронологія спотворюється.

Кравченко подав заяву про відставку ще ввечері 7 вересня — за тиждень до публікації матеріалів щодо Кривоноса.

Того ж дня, лише кількома годинами раніше, він говорив журналістам, що сам іти у відставку не планує. Після зустрічі з президентом його позиція змінилася, і ввечері Кравченко повідомив про заяву.

Тому твердження, що Зеленський почав звільняти генпрокурора саме через атаку на Кривоноса, не витримує перевірки датами.

Процес політичного виходу Кравченка з посади почався раніше.

Але 14 вересня ситуація справді різко прискорилася.

Що Кравченко оприлюднив проти Кривоноса

14 вересня Кравченко заявив, що підписав повідомлення про підозру директору Національного антикорупційного бюро Семену Кривоносу.

Пізніше він опублікував понад 30 сторінок документа.

Кравченко пов'язує Кривоноса з кількома епізодами.

Один стосується подій 2008 року та документів, пов'язаних із батьківством. За версією, яку оприлюднив Кравченко, підроблені документи нібито допомогли Кривоносу отримати амністію в старій кримінальній справі.

В іншій частині оприлюднених матеріалів ідеться про земельний епізод та ймовірне отримання неправомірної вигоди.

Це серйозні звинувачення.

Але тут принципово важливо не перескочити через кілька юридичних сходинок.

Це викладена Кравченком версія обвинувачення. Це не вирок суду і не встановлення вини Кривоноса.

Сам директор НАБУ звинувачення відкинув. На брифінгу він заявив, що не бачив письмового документа про підозру, йому його особисто не вручали і до НАБУ чи САП документ також не привозили.

І ось тут історія різко змінилася

Спочатку суперечка виглядала зрозуміло.

Кравченко казав: підозру складено, підписано і направлено належним способом.

Кривонос відповідав: ніякого документа я не отримував.

Але ввечері 14 вересня в конфлікт втрутився вже сам Офіс генерального прокурора.

І його позиція виявилася значно жорсткішою за просту суперечку про те, чи доставила пошта конверт.

ОГП заявив, що в межах цього кримінального провадження жодній особі, зокрема керівнику антикорупційного органу, про підозру в передбаченому КПК порядку не повідомляли.

Більше того, Офіс заявив про відсутність правових підстав і повідомив, що відповідні відмітки про підозру в Єдиному реєстрі досудових розслідувань скасовані.

Це вже принципово інша ситуація.

Питання перестало звучати лише як «вручили чи не вручили документ».

Офіс, який очолював Кравченко, фактично заявив: процесуально повідомлення про підозру не відбулося.

Кравченко з цим не погодився

Сам Кравченко наполягає на протилежному.

Він заявив, що повідомлення про підозру особисто складене та підписане генеральним прокурором, відповідні відомості були внесені до ЄРДР, а документ направили офіційним способом.

Тобто маємо надзвичайно рідкісну публічну суперечність.

Відсторонений генпрокурор каже: процедура була законною.

Його власний Офіс відповідає: у встановленому КПК порядку підозру не повідомляли, юридичних підстав немає, відмітки в реєстрі скасовані.

У такій ситуації називати Семена Кривоноса просто «підозрюваним» без пояснення цього спору було б некоректно.

Найточніше формулювання на момент перевірки: Кравченко склав, підписав і оприлюднив документ, який він вважає повідомленням про підозру; Кривонос заявив, що документа не отримував; ОГП згодом заявив, що належного процесуального повідомлення про підозру не було.

Чи мав Кравченко право підписувати такий документ

Для директора НАБУ діє спеціальний порядок повідомлення про підозру.

Чинні зміни до статті 481 КПК передбачають спеціальне коло посадових осіб, уповноважених здійснювати таке повідомлення щодо керівництва та працівників антикорупційних органів.

Але в нинішній історії суперечка вже не зводиться до питання, чи міг генеральний прокурор поставити свій підпис.

Сам ОГП поставив під сумнів наявність правових підстав і належне здійснення процесуальної процедури.

Тобто підпис під документом — ще не відповідь на питання про остаточний процесуальний статус Кривоноса.

Зеленський відсторонив Кравченка того самого дня

14 вересня президент Володимир Зеленський заявив, що парламент має невідкладно підтримати звільнення Кравченка.

Пізніше того самого дня президент підписав указ №905/2026 про відсторонення Руслана Кравченка від посади генерального прокурора.

Важливо розрізняти два поняття.

Відсторонення — це не те саме, що остаточне звільнення.

До Верховної Ради внесли проєкт постанови №16064 про надання згоди президенту на звільнення Кравченка. Профільний Комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендував парламенту дати таку згоду.

На момент останньої перевірки, 15 вересня о 16:07 за Києвом, в доступних нам офіційних результатах не було знайдено оприлюдненого фінального результату голосування за №16064.

Тому перед публікацією цей статус необхідно перевірити ще раз.

А що сказала Єврокомісія

Європейська комісія не стала визначати, хто правий у справі Кривоноса.

Її представник Гійом Мерсьє заявив, що Комісія не коментує конкретні кримінальні провадження.

Але одночасно він нагадав про принцип, який для України набагато важливіший за одну персональну суперечку: незалежні антикорупційні органи є основою верховенства права, їх необхідно захищати і забезпечувати можливість нормально виконувати свою роботу.

Боротьба з корупцією залишається ключовою вимогою для країн-кандидатів на вступ до ЄС.

Це не означає, що Єврокомісія вже пригрозила Україні зупинити переговори про вступ через конфлікт Кравченка і Кривоноса.

Такого рішення або погрози не було.

Але Брюссель дав зрозуміти, за яким критерієм оцінюватиме подальші події: чи залишаться антикорупційні органи спроможними працювати незалежно.

Що ми знаємо точно

Є підтверджене розслідування НАБУ та САП щодо ймовірної злочинної організації, пов'язаної з посадовцем Офісу генерального прокурора.

Є оприлюднений Кравченком документ із кримінальними звинуваченнями проти Кривоноса.

Є заперечення самого Кривоноса.

Є офіційна позиція ОГП, що про підозру в передбаченому КПК порядку не повідомляли і відповідні відмітки в ЄРДР скасували.

Є відсторонення Кравченка та розпочата процедура його звільнення.

А ось двох речей поки що немає.

Немає вироку, який доводив би винуватість Семена Кривоноса в оприлюднених Кравченком епізодах.

І немає доказу, що дії Кравченка були саме помстою за розслідування «Карфаген».

Це може бути версією. Хронологія робить її логічним питанням для журналіста. Але питання — ще не доказ.

У результаті найгучніша «підозра» дня до вечора перетворилася на інший скандал: вже сам Офіс генпрокурора заявив, що юридично її не повідомляли.

Тепер головними будуть не гучність заяв і не кількість сторінок у Telegram, а те, які процесуальні рішення залишаться чинними, які докази дійдуть до суду і що з цих взаємних звинувачень витримає перевірку процедурою.