У Вашингтоні — «конструктивні» розмови про мир. У Києві в цю ж добу — вбиті та дрони по центру міста

Це виглядає так: у Вашингтоні спокійна розмова про «мирне врегулювання», а за океан, у Києві, четверту ніч поспіль гудять дрони. І обидві картини — частина однієї російської стратегії.

Про візит Дмитрієва Reuters повідомив ще 23 вересня, посилаючись на джерела. 28 вересня він уже був у США. 29 вересня агентство процитувало неназваного американського чиновника: мовляв, Дмитрієв перебував у Вашингтоні, «щоб продовжити конструктивні переговори щодо мирного врегулювання російсько-української війни та можливих американо-російських ініціатив у сфері енергетики після закінчення війни».

Прочитайте це речення ще раз. «Енергетичні ініціативи після закінчення війни». Тобто поки на фронті щодня гинуть люди, у Вашингтоні обговорюють, хто і як ділитиме енергетичний ринок у повоєнній Україні — причому без участі самої України.

Хто саме сидів навпроти Дмитрієва — невідомо. Reuters посилається на чиновника, якого не називає. Які конкретно «ініціативи» обговорювалися — теж не розкривається. Це перше питання, яке виникає до обох сторін: якщо розмова настільки «конструктивна», чому про неї розповідають анонімно?

Друге питання — до Кремля. І воно значно неприємніше.

Поки посланець Путіна пив каву з американськими чиновниками, прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков 28 вересня заявив, що Україні «доведеться заплатити ціну» за дії останніх місяців. І що російські війська «послідовно завдають ударів по цілях, які вважають доцільними».

Ціна, про яку говорить Пєсков, у Києві вимірюється не дипломатією. 28 вересня російський дрон влучив у будівлю Національної академії наук у центрі міста — вдень, коли поруч були люди. За даними Reuters, загинули щонайменше двоє. The Guardian описувала денну атаку і наводила реакцію киян: «це тероризм».

За даними Kyiv Post, в одному з нічних нальотів по Україні за 14 годин було випущено 155 ракет і дронів — двоє загиблих, 26 поранених. Kyiv Independent фіксує: Київ обстрілюють четверту ніч поспіль.

Тепер складіть ці два факти поруч. З одного боку — «конструктивні переговори про мир». З іншого — «Україні доведеться заплатити ціну» і чергові вбиті в центрі столиці. Це не суперечність. Це метод. Москва одночасно веде переговори і тисне ударами, щоб ціна, про яку говорить Пєсков, була для України максимальною.

Аналітики Institute for the Study of War оцінюють намір Путіна ще жорсткіше: на їхню думку, він розраховує примусити Україну до капітуляції до весни 2027 року саме через ескалацію ударів. Наголосимо: це аналітична оцінка, а не встановлений факт. Але вона добре пояснює, чому бомбардування збігаються з переговорами, а не передують їм.

Що з цього випливає для адміністрації Трампа? Вдома на неї тиснуть. У Конгресі формується двопартійна ініціатива щодо нових санкцій проти Росії на тлі ударів по цивільним — відповідне законодавство просувають у тому числі за участі сенатора Грема, повідомляє Радіо Свобода. Тобто частина американського політичного класу дивиться на «конструктивні розмови» з Дмитрієвим зовсім не з ентузіазмом.

Окремий штрих від Пєскова: Путін нібито ще у п'ятницю дав «вичерпну заяву» про те, що переговори можливі — але тільки «виходячи з інтересів Росії». І додав, що Москва має «гарантувати свою безпеку», щоб нікому «не було повадно» планувати «нищівного удару по Росії протягом сорока днів», як це, за його словами, звучало з Києва. Незалежного підтвердження цьому твердженню немає — це слова прес-секретаря Кремля.

Підсумок простий. Про війну в Україні у Вашингтоні знову говорять без України. Обговорюють не лише мир, а й повоєнні енергетичні вигоди. Москва при цьому прямо каже, що Україна «заплатить ціну», і продовжує вбивати. А Київ, чиїх представників за столом не було, поки що може лише констатувати: формат, у якому вирішують його майбутнє, знову сформували без нього.

Що відбудеться далі — залежить від двох речей: чи наважиться адміністрація Трампа на санкції, яких вимагає Конгрес, і чи буде Україна хоч якимось чином допущена до столу. На момент підготовки матеріалу відповіді на жодне з цих питань немає.