Вибух у дворі райвідділу в Рівному: загинув вибухотехнік, а слідство перевіряє, як зберігали боєприпас

Вибух пролунав 31 серпня 2026 року близько 15:30 у внутрішньому дворі відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції. У цей момент працівники вибухотехнічної служби виконували службові обов’язки. Один фахівець загинув, троє поліцейських того самого підрозділу були травмовані.

Загиблий — підполковник поліції Микола Омельчук. Він був заступником начальника управління — начальником відділу забезпечення вибухобезпеки управління вибухотехнічної служби ГУНП у Рівненській області. Поліція повідомляє, що Омельчук віддав службі понад 25 років і чотири рази виїжджав розміновувати деокуповані території України. У нього залишилися дружина, дві доньки та п’ятирічний син.

Тобто це був не випадковий співробітник, який уперше побачив небезпечний предмет. Саме тому історія потребує відповіді не лише на питання «що вибухнуло?», а й на значно незручніше: як була організована робота з цим боєприпасом?

Державне бюро розслідувань 1 вересня повідомило свою попередню версію. За даними слідства, на території установи міг здетонувати один із боєприпасів через порушення правил безпечного зберігання вибухонебезпечних речовин. Саме «міг» — це тут ключове слово. Причина ще не встановлена остаточно.

ДБР уже завершило огляд місця події, вилучило уламки та службову документацію, допитує свідків і призначило низку експертиз. Справу попередньо кваліфікували за статтею 264 Кримінального кодексу України — недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів. Процесуальне керівництво здійснює Рівненська обласна прокуратура.

Ця стаття передбачає відповідальність, якщо недбале зберігання зброї або боєприпасів спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Максимальне покарання за нею — до трьох років позбавлення волі. Але відкриття провадження за цією статтею ще не означає, що чиюсь вину вже доведено.

І тут починається найважливіша частина.

В Україні існує окрема інструкція МВС №691 про поводження з вибуховими матеріалами в поліції. Вона передбачає, що вибухотехнічні підрозділи мають працювати у спеціально обладнаних стаціонарних комплексах. У таких комплексах окремо передбачені приміщення для роботи з вибуховими матеріалами та приміщення для їх зберігання.

Інструкція також прямо дозволяє тимчасово зберігати у вибухотехнічних підрозділах вилучені, добровільно здані або знайдені вибухові матеріали — до вирішення питання про експертизу чи знищення, але не більше двох місяців. Тому сказати просто: «боєприпас був у поліції — отже його там бути не мало» — було б неправильно. Законодавство допускає такі ситуації.

Але воно ж встановлює спеціальний порядок поводження з небезпечними предметами.

Наприклад, вибухові матеріали мають перевозити до підривних майданчиків у переносних або пересувних вибухозахисних контейнерах і спеціальних скриньках. Для спеціальних вибухотехнічних робіт інструкція вимагає групу щонайменше з двох фахівців. Тобто сама присутність кількох вибухотехніків біля боєприпасу ще не є ознакою порушення — навпаки, групова робота передбачена правилами.

Окремо визначені й підривні майданчики. Саме вони призначені для підривних і спеціальних вибухотехнічних робіт. Тимчасовий підривний майданчик може облаштовуватися біля місця виявлення особливо небезпечного предмета, якщо його неможливо безпечно перевезти чи перемістити.

І ось тут у справі з Рівним поки бракує найважливіших деталей.

Що це був за боєприпас?

Звідки він надійшов?

Коли його прийняли?

Чи був він вилучений у кримінальному провадженні, знайдений, переданий на експертизу або призначений для знищення?

Де саме його зберігали до вибуху?

Які дії працівники виконували о 15:30 у внутрішньому дворі?

Чи був цей двір частиною спеціально обладнаної зони вибухотехнічного підрозділу і які вимоги безпеки мали діяти саме для цієї операції?

У відкритих повідомленнях Нацполіції та ДБР відповідей на ці питання поки немає. Тому стверджувати, що роботи у дворі самі по собі були незаконними, зараз немає підстав. Але саме ці обставини мають показати, чи була трагедія непередбачуваною детонацією небезпечного предмета, чи наслідком порушення процедури.

ДБР повідомило ще одну важливу деталь: тяжкі травми отримали керівник одного з управлінь, інший заступник та інспектор одного з відділів. Усіх трьох госпіталізували. Публічного підтвердженого оновлення про їхній стан на момент нашої перевірки ми не знайшли.

Тепер слідству доведеться відновити весь ланцюг — від появи боєприпасу в поліції до останньої дії перед вибухом.

Хто його прийняв. Який документ оформили. Яку категорію небезпеки визначили. Де він лежав. Хто ухвалив рішення про подальші роботи. Які засоби захисту використовували.

Це не дрібні бюрократичні питання. У роботі з вибухівкою така «бюрократія» і є частиною системи, яка має не давати людям загинути.

І тут важливо не призначити винного раніше за експертизу. Але так само неправильно списати все на абстрактний «нещасний випадок», поки ДБР уже офіційно перевіряє можливе порушення правил зберігання.

Один досвідчений вибухотехнік загинув. Троє його колег опинилися в лікарні.

Тепер відповідь має бути максимально конкретною: що саме вибухнуло у дворі поліції — і чому система безпеки цього не зупинила.