Веніславський: комітет досі не отримав від Міноборони законів про справедливу мобілізацію, а бронювання частково стало бізнесом
Член комітету Ради з питань нацбезпеки та оборони Федір Веніславський констатує: пакет законопроєктів про справедливу мобілізацію та СЗЧ комітету не представили, тоді як правила бронювання уряд змінює постановами без консультацій із парламентом.
Профільний комітет Верховної Ради досі не отримав від Міністерства оборони пакет законопроєктів, які мають зробити мобілізацію справедливішою та системно врегулювати проблему самовільного залишення частин. Про це заявив народний депутат, член комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський. Правила, за якими українців призивають або бронюють, тим часом змінюються не законами, а постановами Кабінету Міністрів — останню уряд ухвалив без консультацій із профільним комітетом.

За словами Веніславського, після закритих заслуховувань у комітеті — минулого тижня там доповідали начальник Головного управління персоналу Генштабу, представники Департаменту мобілізації та заступниця міністра оборони — динаміка мобілізації виглядає так: близько 30 тисяч людей щомісяця, і серед них тривалий час була досить немала частина тих, хто за віком чи станом здоров'я не міг реально виконувати бойові завдання. Після посилення контролю за військово-лікарськими комісіями частка придатних зростає.
Конфлікти навколо так званої бусифікації — затримань на вулицях із посадкою в мікроавтобуси — за словами депутата, практично зійшли нанівець, зокрема тому, що до мобілізаційних заходів долучили військовослужбовців Військової служби правопорядку.
«Конфлікти, пов'язані з так званою "бусифікацією", коли на вулицях військовозобов'язаних чи усіх підряд хапали й саджали в мікроавтобуси, практично зійшли нанівець… Загалом ми маємо гарну динаміку», — говорить Федір Веніславський.
Але «гарна динаміка» закінчується там, де починаються закони. Комітет досі чекає від Міноборони та Кабміну пакет законопроєктів: про заходи, які зробили б мобілізацію більш справедливою, і про системне розв'язання питань СЗЧ. «Поки що їх комітету не представили», — констатує депутат. Без цих документів ключові правила призову залишаються в полі постанов уряду.

Бронювання: від захисту економіки до платної послуги
Друге визнання Веніславського стосується бронювання. Механізм, який мав забезпечувати роботу економіки та критичної інфраструктури, за його словами, частково перетворився на бізнес із заробляння грошей на громадянах: є низка підприємств зі статусом критичних, які фактично за гроші забезпечували людям бронювання. Логіка уряду видима з офіційних документів: у листі від 12 листопада Мінекономіки перелічило виявлені під час перевірок зловживання — підприємства формально дотримувалися вимог щодо зарплат і відсутності податкового боргу, але не робили внеску в оборону, а можливість 100-відсоткового бронювання використовували для оформлення працівників на посади, не пов'язані з критично важливими завданнями. Уряд відповів постановою № 1328 від 23 жовтня: граничний обсяг бронювання для підприємств ОПК і ПЕК зменшено зі 100 до 95 відсотків, створено Координаційний центр з організації бронювання, а галузеві критерії критичності мали переглянути за десять днів. Постанову Кабмін ухвалив без консультацій із профільним комітетом Ради — і це Веніславський критикує окремо: саме до повноважень комітету належить узгодження таких питань.
Наслідки поспіху вже видно. Станом на 13 листопада Мінекономіки так і не отримало від Міноборони проєкт оновлених критеріїв критичності для підприємств ОПК — десятиденний строк минув. Народний депутат Олександр Федієнко анонсував додатковий депутатський запит: чи розробило Міноборони нові критерії, чи направило їх на погодження Координаційному центру і чому ні. «Оборонна промисловість не може працювати в умовах невизначеності через несвоєчасні рішення державних органів», — заявив він.
19 листопада з'ясувалося, що уряд готує чергову ручну зміну: механізм 100-відсоткового бронювання за умови, що підприємство щомісяця направляє до ЗСУ до одного відсотка військовозобов'язаних працівників зі збереженням робочих місць і зарплати. Федієнко, який отримав проєкт постанови, перелічує невирішені питання: хто шукатиме цих людей — підприємство, ТЦК чи держава, чи буде направлення добровільним, хто компенсує бізнесу витрати і що станеться, якщо компанія не зможе виконати зобов'язання. «Мені здавалось, що бронювання — це не привілей для бізнесу. А це інструмент збереження економіки, робочих місць та критичної інфраструктури країни», — підсумовує депутат.

Гроші: у чотири-п'ять разів менше, ніж потрібно
У проєкті держбюджету на 2027 рік, ухваленому в першому читанні наприкінці жовтня 239 голосами, на сектор безпеки і оборони закладено 4 трильйони 885 мільярдів гривень — 43,8% ВВП. За оцінкою Веніславського, реальні потреби сектору у чотири-п'ять разів перевищують обсяг, який держава здатна виділити. Всю дохідну частину бюджету держава спрямовує виключно на безпеку і оборону; освіта, медицина і соціальний захист фінансуються за рахунок зовнішніх запозичень і грантів. Міністр фінансів Сергій Марченко оцінював непокриту потребу у зовнішньому фінансуванні наступного року у 32,6 мільярда доларів, а з приблизно 70 мільярдів євро ресурсу, необхідного на оборону у 2027 році, незабезпеченими залишаються 40 мільярдів.
Цей розрив і пояснює, чому мобілізаційний тиск не слабшає, а правила бронювання переписують вручну: держава, яка не може профінансувати оборону навіть у межах власних доходів, компенсує дефіцит грошей адмініструванням людського ресурсу. Для підприємств ОПК це означає кадрову невизначеність просто зараз, для військовозобов'язаних — ризик, що статус критичності їхнього роботодавця переглянуть за оновленими критеріями, яких досі немає в готовому вигляді.
Вік, конфлікти і відповідальність
Мобілізаційний діапазон 25–60 років залишається незмінним, і законодавчих ініціатив щодо його зміни немає. Це підтверджує не лише Веніславський: 11 листопада голова підкомітету з питань державної молодіжної політики Ірина Борзова заявила, що в парламенті немає жодного зареєстрованого законопроєкту про зниження мобілізаційного віку. Сам Веніславський вважає, що навіть ініціативи знизити вік до 18–22 років шансів пройти через парламент не мали б.

Ціна хаотичних правил видима не лише в статистиці. 2 листопада у Петропавлівській Борщагівці під Києвом сталися сутички довкола будинку, де тримали військовослужбовців: СБУ встановила близько сотні активних учасників, а справа розрослася до трьох кримінальних проваджень — перешкоджання законній діяльності ЗСУ, поширення відомостей про розташування Сил оборони та масові заворушення. СБУ вважає злочин спланованим: за версією служби, організатори прагнули викрасти військовослужбовця Нацгвардії та створити суспільний резонанс. ДБР окремо відкрило провадження за фактом подій і перевіряє дії військових. Веніславський згадує цю історію як приклад внутрішнього конфлікту, який ворог використовує у своїй пропаганді, — і водночас як ситуацію, в якій держава досі не дала остаточної правової оцінки діям власних посадовців.
Головне питання, яке інтерв'ю залишає відкритим, — питання відповідальності. Хто відповідає за те, що пакет законів про справедливу мобілізацію та СЗЧ досі не внесено до Ради, що критерії критичності для ОПК прострочені, а правила призову для мільйонів людей ухвалюються постановами без консультацій із профільним комітетом? Прем'єр-міністр Сергій Корецький пообіцяв до 1 грудня представити нову модель мобілізаційного зобов'язання — фактично черговий суспільний договір між державою, бізнесом і армією. Якщо і ця модель з'явиться постановою, а не законом, громадяни знову дізнаються про нові правила постфактум.
Першоджерела
Документи та повідомлення, на яких ґрунтується матеріал.

