Венс назвав ціну миру: Іран має скоротити збагачення урану. Тегеран уже відповів — «ніколи»

У понеділок, 6 жовтня 2026 року, віцепрезидент США Джей Ді Венс дав ексклюзивне інтерв'ю Reuters у Фербенксі, штат Аляска, де проводив передвиборчу кампанію напередодні проміжних виборів у листопаді. І сказав те, чого від нього чекали місяцями: чітку, публічну умову для завершення війни.

«Якщо ви не хочете ядерної зброї, то навіщо вам паливо 60% збагачення?» — запитав Венс, маючи на увазі рівень, якого Іран досяг ще до початку конфлікту. І додав жорстке застереження: США «не будуть обмінювати слова на дії».

Формулювання «значуще скорочення» (meaningful reduction) — навмисно розмите. Венс не назвав конкретних цифр: чи йдеться про повернення до рівня 3,67% (цивільний стандарт), чи про заморожування програм на 20% і 60%, чи про демонтаж центрифуг. Це дає Вашингтону простір для маневру — але водночас робить вимогу важкою для перевірки.

Іран відповів майже негайно. Анонімний високопосадовець у Тегерані заявив виданню Moneycontrol: «Ми ніколи не відмовимося від свого права на збагачення. Переговори з Вашингтоном щодо ядерної програми наразі не ведуться».

Тобто на сьогодні позиції сторін виглядають як дві паралельні прямі, які не перетинаються.

Скільки коштує війна і хто платить

Військова операція «Roaring Lion», розпочата США та Ізраїлем 28 лютого 2026 року, триває вже сім місяців. За словами Венса, вона обходиться американським платникам податків у $3 мільярди щомісяця. І це лише прямі військові витрати — без урахування економічних наслідків для глобальних ринків.

Ормузька протока, через яку проходить близько 20% світового обсягу нафти, залишається частково заблокованою. Brent 7 жовтня 2026 року торгувався на рівні $101,51 за барель. Для порівняння: до війни ціна коливалася в районі $75–80. Кожен додатковий долар на барелі — це прямі збитки для країн-імпортерів нафти, включно з Україною.

Хто керує Іраном — питання без відповіді

Один із найцікавіших моментів інтерв'ю Венса — його визнання, що Вашингтон не до кінця розуміє, хто насправді ухвалює рішення в Тегерані після ліквідації аятоли Хаменеї в перший день війни.

США ведуть переговори з президентом Масудом Пезешкіаном і міністром закордонних справ Аббасом Арагчі. Але, як обережно висловився Венс, «невідомо, якою реальною владою вони володіють». Речник МЗС Ірану Есмаїл Багаї, своєю чергою, заявив 5 жовтня, що США «добре знають, хто є їхнім співрозмовником», і проблема не в іранській стороні, а в «суперечливих позиціях і суперечливих сигналах від американських посадовців».

Це дипломатичне дзеркало: кожна сторона звинувачує іншу в непослідовності.

Що далі — вибори, ескалація або компроміс

Президент Дональд Трамп, за даними Reuters, уже відхилив останню пропозицію Тегерана і попередив, що військові операції можуть активізуватися після проміжних виборів у листопаді 2026 року.

Це створює чіткий таймлайн: до листопада у дипломатії є вікно. Якщо Іран не погодиться на «значуще скорочення» — а поки що він відмовляється навіть обговорювати цю тему — США, ймовірно, посилять військовий тиск.

Венс уже виступав посередником у попередній мирній угоді в червні 2026 року, яка, за його ж словами, «швидко розвалилася». Повторення сценарію виглядає цілком імовірним.

А що з нафтою?

Для України, яка імпортує нафтопродукти, ситуація в Ормузькій протоці — не абстрактна геополітика. Кожен стрибок ціни Brent означає подорожчання пального на АЗС, зростання логістичних витрат для бізнесу та додатковий тиск на бюджет.

Якщо війна триватиме, а протока залишатиметься заблокованою, ціни можуть піти ще вище. Якщо ж Іран погодиться на умови Венса — а це поки що виглядає малоймовірно — ринки отримають полегшення.

Поки що ставки зрозумілі: Вашингтон вимагає поступок, Тегеран відмовляється, війна триває, нафта дорожчає. І жодна зі сторін не демонструє готовності відступити.