Перші $30 млн на мінерали: що насправді стоїть за угодою URIF із Буткевичем?

Що сталося

Рада директорів URIF 2 жовтня 2026 року затвердила пакет інвестицій загальним обсягом близько $70 млн. Найгучніша частина — перша угода в критичних мінералах: створення спільної платформи з BGV Group Management, заснованою Геннадієм Буткевичем — співвласником мережі АТБ. Початковий фокус — родовища рідкісноземельних елементів, урану, берилію та цирконію.

Крім того, фонд схвалив боргове фінансування для системи накопичення енергії DTEK потужністю 200 МВт (здатна забезпечити ~600 000 домогосподарств на 2 години) та проєкт розподіленої когенерації для громад.

Хто і що каже

Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що схвалення «сигналізує про підтримку інвесторами відновлення України та її майбутнього процвітання». Голова DFC Бен Блек додав, що ці інвестиції «зміцнюють енергетичну стійкість і розвивають ресурси критичних мінералів».

З українського боку заступник керівника ОПУ Олексій Соболев назвав угоду підтвердженням «довіри інвесторів до України».

А тепер — запитання

Перше. Умови угоди з BGV Group не оприлюднені. Який розподіл часток у спільній платформі? Хто контролює управління? Чи має BGV Group чинні ліцензії на видобуток урану? У 2025 році Буткевич заявляв, що очікує на державне схвалення — чи отримав він його? Відповідей немає.

Друге. Згідно з оригінальною рамковою угодою, американська військова допомога може зараховуватися як внески до URIF. Це означає, що гроші, які США й так виділяють на оборону України, можуть формально стати «інвестицією» в ці проєкти. Тобто американський платник податків фактично двічі платить за один і той самий ресурс.

Третє. BGV Group Буткевича — не новачок у гірничодобувній галузі: за останнє десятиліття компанія вклала понад $125 млн, контролює 13 родовищ у 5 регіонах. Але журналістське розслідування Antikor.info стверджує, що Буткевич створив «систему контролю над стратегічними родовищами» з виведенням прибутків через офшори. Ці твердження не є офіційними звинуваченнями, але в умовах непрозорості угоди вони викликають додаткові питання.

Четверте. Перші 10 років прибутки мають реінвестуватися в Україні. Це добре. Але що буде після 10 років? Хто і на яких умовах зможе виводити капітал? Угода не передбачає публічного звітування про використання коштів — принаймні наразі.

Що це означає для України

З одного боку, $30 млн — це крапля в морі потреб. Для порівняння: за оцінками Світового банку, відновлення України коштуватиме понад $500 млрд. Але символічне значення угоди велике: це перший тест того, чи здатен механізм URIF реально залучати капітал.

З іншого боку — ризик перетворення України на сировинний придаток. Якщо ключові умови (розподіл прибутків, контроль над родовищами, екологічні стандарти) залишаться закритими, суспільство не зможе оцінити, чи дійсно угода вигідна країні.

Що далі

URIF обіцяє ще чотири проєкти на додаток до мінеральної платформи. Які саме — не уточнюється. Також невідомо, чи будуть проведені громадські слухання чи екологічна експертиза.

Поки що маємо гарну картинку для прес-релізів і купу запитань без відповідей. Саме в цьому — головна проблема.