Тристоронні переговори вже в жовтні? Зеленський сказав «так», але що насправді пропонують США

Увечері 5 жовтня 2026 року Володимир Зеленський вийшов до українців із черговим зверненням. І головна новина, яку він озвучив, стосувалася не зими, не ППО і навіть не розмови з Дональдом Туском. А переговорів.

«Я розраховую, що в жовтні американській стороні вдасться організувати тристоронню зустріч. Наша команда готова. Готовність потрібна від Росії», — сказав президент.

Звучить як прорив. Особливо на тлі майже трирічної паузи в публічних переговорних форматах. Але давайте спокійно розкладемо все по поличках.

Факт, який варто зафіксувати одразу: уперше про пропозицію США Зеленський сказав не 5 жовтня, а днем раніше — 4 жовтня на спільній пресконференції з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом у Києві. Тоді він озвучив більше деталей: «Американська сторона контактує з Україною та Росією і пропонує провести зустріч у тристоронньому форматі на технічному рівні до кінця жовтня. Ми підтвердили, що відкриті до участі в Еміратах або іншій країні, яку запропонує американська сторона».

Тобто мова йде не про зустріч лідерів, а про технічний рівень. Не про мирний договір, а про якийсь початковий раунд контактів. І місце — не Женева чи Стамбул, а Об'єднані Арабські Емірати.

І ось тут починаються запитання.

Перше: що саме пропонують США?

Офіційної заяви Держдепартаменту або Білого дому, яка б підтверджувала пропозицію тристоронньої зустрічі, на момент підготовки матеріалу немає. Усі дані — зі слів Зеленського. Це не означає, що президент щось вигадує. Але це означає, що ми не можемо перевірити, чи йдеться про тверду пропозицію Вашингтона, чи про попередні консультації, які Зеленський вирішив оприлюднити.

Відомо, що 29 вересня у Вашингтоні перебував російський емісар — він зустрічався з посадовцями США. А 22 вересня держсекретар Марко Рубіо заявив, що війну неможливо завершити виключно військовим шляхом, і США намагатимуться досягти енергетичного перемир'я.

Отже, контакти між США та Росією є. І вони активізувалися саме восени 2026 року.

Друге: а що Росія?

Офіційної відповіді Кремля на пропозицію США станом на 6 жовтня немає. Зеленський каже: «готовність потрібна від Росії». Це означає, що Москва поки що не сказала «так». Або сказала «можливо» — але без публічних зобов'язань.

Російський емісар у Вашингтоні наприкінці вересня — це сигнал, що Кремль готовий до контактів. Але готовність до контактів і готовність до компромісу — різні речі. Поки що жодних публічних заяв про поступки чи зміну позиції з боку Росії не було.

Третє: про що домовлятимуться?

Формат — технічний. Це не про кордони, не про статус Криму і не про гарантії безпеки. Принаймні поки що. Найімовірніше, мова йде про так зване «енергетичне перемир'я» — припинення ударів по енергетичній інфраструктурі. Саме про це говорив Рубіо у вересні.

Для України це звучить логічно: зима близько, російські удари по енергомережі можуть бути катастрофічними. Будь-яка домовленість, яка зменшує ризик блекаутів, — це добре. Але чи погодиться Росія? Удар по енергетиці — один із небагатьох важелів впливу Кремля. Відмовлятися від нього просто так Путін не стане.

Четверте: а що з ППО?

У тому ж зверненні 5 жовтня Зеленський анонсував нові контракти на системи протиповітряної оборони. Деталі — які саме системи, скільки, коли — не розкриті. Але сам факт важливий: Україна готується до зими не лише дипломатично, а й військово. І це правильна логіка — переговори переговорами, а ППО має бути.

П'яте: розмова з Туском

Того ж дня Зеленський провів телефонну розмову з прем'єр-міністром Польщі Дональдом Туском. Обговорювали підготовку енергомережі до зими та тристоронні переговори. Польща — ключовий союзник України в ЄС, і її позиція щодо переговорів важлива. Туск публічно не висловлювався про формат, але сам факт консультацій свідчить: Київ намагається координувати дипломатичні кроки з європейцями.

Що ми маємо в підсумку?

Ситуація виглядає так: США активізували дипломатичні зусилля, Україна публічно підтвердила готовність до технічної зустрічі, Росія — мовчить. Формат — технічний, тема — ймовірно, енергетичне перемир'я. Червоні лінії не окреслені. Умови не оголошені.

Це може бути початком реального переговорного процесу. А може бути черговим раундом дипломатичного маневрування, де США намагаються показати, що «щось роблять», а Росія — потягнути час.

Для України головний ризик — опинитися в ситуації, коли від неї вимагатимуть поступок в обмін на обіцянки, які Росія не збирається виконувати. Зеленський цей ризик, схоже, розуміє: він не каже про «мир будь-якою ціною», а наполягає, що Росія має продемонструвати готовність.

Але питання залишається: чи готові США реально тиснути на Кремль? Чи обмежиться все розмовами про «енергетичне перемир'я», яке Росія порушить за першої ж нагоди?

Відповіді поки що немає. І це, мабуть, найчесніше, що можна сказати.