Теремки: ветерана затримали, а питання залишилося
Любомир Дмитришин — ветеран, який вийшов захищати зелену зону в київських Теремках. Замість того, щоб почути його аргументи, поліція почула лише шум протесту. І вирішила: ветерана — в СІЗО. А дерева — під фундамент.
1 / 47 жовтня — нові обшуки в Дмитришина. Адвокати говорять про перевищення влади з боку правоохоронців. Поліція вважає його організатором сутичок під час протестів проти забудови зеленої зони. Ветеран опинився за ґратами. А те, проти чого він виступав — зникнення останнього клаптя природи в густонаселеному масиві, — триває собі далі.
Це історія не про те, хто правий у сутичці. Це історія про те, як держава реагує на свого захисника, коли він перестає бути зручним.
Спочатку — контекст. Теремки — один із найбільш щільно забудованих районів Києва. Зелені зони тут — розкіш, яка зникає на очах. Коли місцеві жителі дізналися, що чергову ділянку віддали під багатоповерхівку, вони вийшли на протест. Серед них — Любомир Дмитришин. Людина, яка, за логікою, мала б бути символом захисту країни, а стала символом опору забудові.
І ось тут починається абсурд.
Ветеран — це людина, якій суспільство нібито завдячує. Але коли він використовує єдиний інструмент, який у нього залишився — голос на вулиці, — держава вмикає репресивний механізм. Поліція не шукає діалогу з активістами. Вона шукає організатора. І знаходить: ось він, зручний підозрюваний.
«Ветеран — це небезпечно, краще за ґрати» — такий собі негласний девіз київських правоохоронців. Іронія в тому, що саме ці люди мали б бути останніми, кого закривають за спробу захистити місто. Але ні: у нас тепер ветерани — це загроза для громадського порядку. Особливо якщо вони заважають бізнесу.
Адвокати Дмитришина наполягають: справа сфабрикована, доказів немає, а затримання — тиск на активістів. Чи можна їм вірити? Принаймні варто поставити запитання: чи були б так само оперативно затримані забудовники, якби вони влаштували бійку? Відповідь очевидна.
Але найгірше не це. Найгірше — що історія Дмитришина не виняток. Це тренд. Ветеранів чують тільки тоді, коли вони виходять на вулицю. А коли виходять — їх затримують. Замкнене коло, з якого немає виходу, поки влада не навчиться чути без крику.
І поки ми обговорюємо, чи перевищила поліція повноваження, зелену зону в Теремках уже розчищають. А ветерана тримають у СІЗО. Питання, яке він намагався поставити, залишилося без відповіді. І, схоже, ніхто не поспішає його давати.
Тому що ветеран — це небезпечно. Краще за ґрати.
