«Путін не читає Truth Social»: енергетичне перемир’я як театр абсурду

Дехто досі думає, що велика політика — це переговори в закритих кабінетах, багатосторінкові меморандуми й вивірені формулювання. Помиляєтеся. У 2026 році достатньо одного поста в соцмережі, щоб «зупинити війну». Принаймні на словах.

11 жовтня президент США публікує в Truth Social кілька рядків про те, що він домовився про енергетичне перемир’я. Без підписів, без верифікації, без жодного механізму контролю. Просто — «я так вирішив». І світ слухняно робить вигляд, що це дипломатія.

Найкраще в цьому фарсі — реакція Києва. Зеленський, за власним зізнанням, дізнався про «перемир’я» з того самого поста. Тобто президент країни, якої це безпосередньо стосується, отримує новину з відкритого акаунта в соцмережі. Уявіть: вам повідомляють, що вашу квартиру більше не бомбитимуть, через твіт сусіда. Приблизно так виглядає «союзництво» по-американськи.

Але далі — ще веселіше.

Росія, очевидно, не підписана на Truth Social. Або просто вирішила, що Трамп — не указ. 13 жовтня, через дві доби після історичного поста, російські ракети прилітають по ТЕЦ-4. Трохи пізніше — по ТЕЦ-5. Енергетичне перемир’я тривало рівно стільки, скільки потрібно, щоб оновити стрічку.

І ось тут починається головний абсурд. Усі роблять вигляд, що це була спроба миру. Трамп — що він «намагався». Зеленський — що він «вдячний за зусилля». Путін — що він нічого не обіцяв. А тим часом українці вкотре сидять без світла, без тепла, без ілюзій.

Це не дипломатія. Це політичний стендап, де Україні відведена роль декорації. Ми — фон, на якому розігрують свої партії великі гравці. Нас не питають, з нами не радяться, нас просто сповіщають через соцмережу. І якщо росіяни не читають Truth Social — то, вибачте, це наші проблеми.

Звісно, можна сказати: хоч якийсь рух. Але ціна такого «руху» — зруйнована енергетика, вбиті й поранені, черговий зірваний опалювальний сезон. Чи вартий один твіт усього цього? Очевидно, що для авторів твіта — так. Для решти — ні.

Найгірше — це відсутність наслідків. Трамп не втрачає обличчя: він же «пропонував мир». Путін не втрачає нічого: він же не підписувався. А Україна втрачає черговий шанс на хоч якусь паузу. І продовжує грати роль декорації в театрі, де сценарій пишуть без неї.

Чи зміниться щось після цього? Навряд. Через тиждень буде новий пост, нове «перемир’я», нові удари. І знову хтось скаже: «Путін не читає Truth Social».

Смішно? Скоріше гірко. Бо сміх крізь зуби — це єдина реакція, яка нам залишається, коли світові лідери грають у дипломатію, а ми платимо за цю гру своїми будинками й життями.