«Це мало нагадувати Глівіцьку провокацію»: Польща зірвала російську диверсію з «українським слідом»

На межі жовтня і листопада польські спецслужби, поліція та військові провели приховану превентивну операцію біля кордону з Калінінградською областю. Опис задуму, який став публічним 18 листопада, — російська диверсія з великою кількістю жертв і підставними доказами «українського сліду». Міністр оборони Польщі підтвердив: служби знали про підготовку провокації та зреагували.

На початку листопада польські прикордонники помітили на кордоні з Калінінградською областю «підозрілий рух»: людей із ліхтарями біля смуги, що відділяє Польщу від російського ексклаву. «Дуже швидко ми мобілізували там відповідні сили та засоби, і нам вдалося запобігти провокації», — описав пізніше ті події прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск. Лише через кілька тижнів стало публічним, чого саме вдалося уникнути.

Двоє військових у камуфляжі та касках серед сухого очерету біля червоно-білого прикордонного стовпа; врізка — мапа Калінінградської області та Польщі з позначеною червоним смугою вздовж кордону (графіка видання).
© PAP; мапа — графіка видання-першоджерела (rp.pl)
Відкрити зображення у повному розмірі

18 листопада опис задуму з'явився у відкритому доступі: його виклали високопосадовці, пов'язані із силовими структурами, які говорили з журналістами на умовах анонімності. За їхніми словами, на межі жовтня і листопада російські спецслужби планували диверсійну операцію на території Польщі біля кордону з Калінінградською областю — з можливим перетином кордону та імітацією атаки на об'єкт, розташований також у Російській Федерації. Операцію могли провести під чужим прапором, щоб відповідальність ліг на Київ.

«Це мало нагадувати щось на зразок Глівіцької провокації. Звісно, тих, хто перетнув би кордон, найімовірніше, застрелили б, або біля них знайшли б докази, які вказували б на те, що вони з України. Мета полягала в тому, щоб зупинити допомогу Україні», — так задум описав один зі співрозмовників, обізнаних із превентивною операцією. Інший додав: «Ми мали інформацію про конкретні об'єкти, де мав статися напад. Росіяни розраховували на велику кількість жертв». Місце цих об'єктів він уточнити відмовився.

Темно-зелений позашляховик Land Rover Defender із синім проблисковим маячком і табличкою «STRAŻ GRANICZNA» на даху стоїть на піщаній дорозі біля дротяної огорожі та соснового лісу; архівне фото патруля Прикордонної служби Польщі на польсько-російському кордоні (Віслянська коса), серпень 2014 року.
© LukaszKatlewa, Wikimedia Commons
Відкрити зображення у повному розмірі

Що підтвердила Варшава

Координатор польських спецслужб Томаш Семоняк на пряме запитання про підготовку теракту проти об'єкта, де могли перебувати багато людей, відповів ухильно: «Навіть якщо ми маємо таку інформацію, ми не ділимося нею. Ми можемо це робити лише тоді, коли щось сталося або цьому запобігли. Все інше — це лише спекуляції». Водночас він підтвердив, що Прикордонна служба, поліція та військові вжили необхідних заходів, і оцінив їх як адекватні: «Обставини вказували на те, що загроза була оцінена як реальна».

Того ж дня у Ярославі віцепрем'єр, міністр національної оборони Владислав Косіняк-Камиш підтвердив: польські служби знали про заплановану російську провокацію поблизу кордону з Калінінградською областю і відповідно зреагували. Він перелічив ширший контекст російської ескалації — порушення повітряного простору, спроби підірвати потяги, підпали, саботаж проти оборонних заводів, атаки в кіберпросторі — і припустив, що провокації можливі не лише на польському, а й на балтійських кордонах. «Багато речей, чимало саботажів вдалося зірвати», — сказав міністр. Він також анонсував клопотання до прем'єра, а потім до президента про продовження операції «Горизонт», у межах якої військо підтримує охорону критичної інфраструктури, зокрема залізничної.

Чоловік у темному костюмі, білій сорочці та зеленій краватці говорить під час виступу; портрет крупним планом.
© PAP/Darek Delmanowicz
Відкрити зображення у повному розмірі

Хронологія видимих заходів складається ще до публічного опису задуму. За словами співрозмовників, обізнаних із превентивною операцією, польські служби прийшли в рух після того, як на російському боці кордону з'явилися офіцери, які координують подібні диверсії, а організацію таких операцій вони пов'язують із зовнішньою військовою розвідкою РФ. Наприкінці жовтня Польща посилила охорону прикордонних районів, до місцевих відділків поліції відрядили правоохоронців з інших регіонів. 2 листопада Головне управління поліції створило штаб спеціальної операції: командний центр розмістився у Варшаві, а сама операція охопила Вармінсько-Мазурське та Підляське воєводства, де до неї долучилися обласні команди поліції в Ольштині та Білостоку. Шеф поліції Марек Боронь підтвердив створення штабу і пояснив, що поліція страхує кордон з Калінінградською областю на випадок диверсій; операція спиралася на попередження Служби військової розвідки та союзних спецслужб про можливе перетинання кордону озброєними групами. Поліція оголосила повну готовність на 2–8 листопада. За словами співрозмовників, обізнаних із операцією, у регіон додатково направили близько 180 поліціянтів і контртерористичні підрозділи, навчання там проводили спецпідрозділи GROM, NIL і AGAT разом із Силами територіальної оборони, а аналогічні попередження отримали Литва, Латвія та Естонія.

«Український слід» як робочий інструмент

Для Києва цей сюжет — не чужа внутрішньопольська справа. Задум із підставними доказами «з України» спирається на інструменти, які російські спецслужби вже випробували в Польщі. 12 листопада до Варшавського окружного суду передано акт обвинувачення проти громадянина України Володимира Б., якого прокуратура звинувачує у співпраці з російською розвідкою проти Польщі: за версією слідства, він допомагав двом співвітчизникам, які підірвали колію під вантажним потягом у місцевості Міка 15 листопада 2025 року та змонтували на тій самій лінії Варшава — Дорогуськ, у місцевості Ґолонб (Gołąb), металеві елементи, здатні викликати схід вагонів. Безпосередні виконавці втекли з Польщі; їх розшукують за червоними повідомленнями Interpol.

Висока решітчаста радіовежа з темного дерева на тлі похмурого неба, навколо лавки та дерева; архівне фото радіовежі в Глівіце (Польща).
© Jagro, Wikimedia Commons
Відкрити зображення у повному розмірі

Паралельно працює дешевша версія того самого «сліду». На початку листопада у Варшаві, Познані та Гдині на пам'ятниках з'явилися написи «Слава УПА». Їм передувало оголошення, опубліковане 7 листопада в телеграм-чаті для іноземців у Білостоку: «Є нагода добре заробити в Познані. Графітіст. Плачу 500 доларів». Онлайн-розслідування вивело на автора оголошення: у листуванні він пояснив, що роботою було нанесення фарбою напису «Слава УПА» на пам'ятник, надіслав фотографії двох монументів і просив лишити на ньому аркуш із QR-кодом, визнав, що акція незаконна, і назвав її «російською провокацією». Хто стоїть за замовленням, не встановлено: оголошення зникло з каналу, а акаунт прив'язаний до номера телефону з префіксом +888, які продаються для анонімної реєстрації. Представник опозиційної ініціативи BELPOL Уладзімір Жыгар припускає, що за такими замовленнями можуть стояти російські або білоруські спецслужби, які намагаються посилити ворожість між поляками та українцями. Тобто «український слід» у Польщі вже конструюють за гроші; зірвана операція мала стати його крайньою, кривавою версією.

Політика мовчання

За місяць до того, як опис задуму став публічним, президент Польщі Кароль Навроцький звинувачував Дональда Туска у перебільшенні російської загрози заради політичних вигод — згадуючи «вигаданий звіт ЦРУ» та емоційне інтерв'ю прем'єра про можливу ескалацію. Канцелярія президента погоджувалася, що Росія є загрозою, але ознак підготовки повномасштабної операції проти Польщі не бачила. Тепер уряд підтверджує реальність загрози, проте публічних доказів російської атрибуції саме цього задуму немає: ні назв об'єктів, ні документів — лише анонімні свідчення високопосадовців.

Військовослужбовці у темній формі, касках і зі зброєю стоять на колінах та рухаються по мокрому пірсу біля причалених суден; архівне фото: військовослужбовці польського спецпідрозділу GROM у порту Умм-Каср (Ірак), березень 2003 року, фото ВМС США.
© PH1 (SW) Arlo Abrahamson, U.S. Navy, Wikimedia Commons
Відкрити зображення у повному розмірі

Семоняк попереджав: нерозкриті розвідувальні оцінки не слід сприймати як установлені факти. Але саме тому виникає питання, на яке Варшава і Київ поки не відповіли: чому епізод, у якому російська операція мала сфабрикувати провину України, не став публічним доказом для союзників — у момент, коли дискусія про зимову ескалацію гібридної війни йде в Європі на підвищених тонах, а допомога Україні залежить від рішень парламентів і урядів? Анонімні свідчення переконують читачів, але не замінюють матеріалів, які можна покласти на стіл у Брюсселі чи Вашингтоні.

Мовчання має й внутрішньопольську ціну. Будь-яка неточність у анонімному сюжеті дає зброю тим, хто вже заперечував російську загрозу як політичний інструмент уряду, — і водночас працює на російську мету: підірвати довіру між Варшавою та Києвом, від якої залежать і транзит, і притулок для українців, і військова підтримка.

Бетонний меморіал із написом «Żołnierzom 2 Armii Wojska Polskiego», поверх якого червоною фарбою нанесено графіті «SŁAWA UPA!»; біля підніжжя свічки та квіти.
© PAP/Jakub Kaczmarczyk
Відкрити зображення у повному розмірі

Перше рішення після оприлюднення опису ще лише готується: клопотання про продовження операції «Горизонт», за словами міністра, має бути спрямоване до прем'єра, а потім до президента. Наступний крок, якого потребує цей сюжет, — розсекречення хоча б частини даних: без них історія про зірвану «Глівіцьку провокацію» залишиться аргументом у польській внутрішній суперечці, а не доказом у справі про російську війну проти України та її союзників.

Перевірка фактів

Першоджерела

Документи та повідомлення, на яких ґрунтується матеріал.