Одне відео — і службове розслідування: за які слова під час оповіщення поліцейський може отримати стягнення

1 вересня Поліція Києва повідомила про службове розслідування щодо поведінки одного зі своїх працівників.

Підставою стало відео, знайдене під час моніторингу соціальних мереж. За версією самої поліції, на записі працівник некоректно та зневажливо спілкується з громадянином під час заходів оповіщення в Подільському районі столиці.

Сам інцидент, як зазначалося у повідомленні, стався кількома днями раніше.

На момент нашої перевірки результатів службового розслідування немає. Тому називати поліцейського винним або вже говорити про конкретне покарання було б неправильно. Розслідування якраз і має встановити, що відбулося, у якому контексті та чи був дисциплінарний проступок.

І тут починається найцікавіше.

Бо сама участь поліцейського в заходах оповіщення — не порушення.

Закон «Про Національну поліцію» прямо дозволяє поліції за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки брати участь у таких заходах спільно з представниками ТЦК.

Більше того, під час воєнного стану та/або мобілізації поліцейський має право вимагати у чоловіка віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ разом із документом, що посвідчує особу.

Тобто проста формула «поліцейський перевіряв документи разом із ТЦК, отже він не мав права цього робити» — не працює.

Мав.

Але є друга половина цієї формули, про яку часто забувають.

Повноваження дають право вимагати виконання закону. Вони не дають окремого дозволу на хамство.

Національна поліція ще у своїх роз'ясненнях після змін мобілізаційного законодавства наголошувала: поліцейські беруть участь в оповіщенні та можуть перевіряти військово-облікові документи, але безпосередньо повістки від імені ТЦК вони не вручають.

Тепер відкриваємо не Telegram і не коментарі під відео, а Правила етичної поведінки поліцейських.

І там усе написано доволі прямою мовою.

Під час служби поліцейський повинен поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно та ввічливо. Він має контролювати власні емоції та не допускати ненормативної лексики.

У спілкуванні з населенням вимоги та зауваження мають висловлюватися ввічливо й переконливо. А при зверненні до людини поліцейському прямо заборонено бути зверхнім, погрожувати, використовувати ненормативну лексику. Причому правила окремо наголошують: навіть за наявності провокацій поліцейський має залишатися об'єктивним.

Ось тут і проходить принципова межа.

«Покажіть, будь ласка, документи. Це законна вимога. Виконайте її» — може звучати жорстко, особливо якщо людина сперечається.

Але це одна історія.

Образи, приниження, ненормативна лексика, погрози або демонстративно зверхній тон — вже інша.

І наявність у поліцейського законних повноважень щодо перевірки документів сама по собі не стирає цю різницю.

Більше того, Дисциплінарний статут Національної поліції дає досить широке визначення дисциплінарного проступку. Це може бути не лише невиконання прямого службового обов'язку, а й винні дії, які порушують службову дисципліну, виходять за межі повноважень або підривають авторитет поліції.

Саме тому фраза «ну він же просто грубо поговорив» для поліцейського не завжди означає «нічого серйозного».

У цивільній суперечці хамство може закінчитися сваркою.

У службовій ситуації хамство може перетворитися на матеріал дисциплінарної перевірки.

І є ще одна деталь — відео.

Відеозапис сьогодні часто стає тим самим свідком, який нічого не забуває.

Інструкція МВС щодо портативних відеореєстраторів передбачає: під час виконання повноважень виданий поліцейському відеореєстратор закріплюється на форменому одязі, а його включення відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків; запис ведеться безперервно до їх завершення, крім визначених приватних ситуацій. Поліцейському також заборонено примусово вимикати відеореєстратор.

Але тут важливе уточнення.

У київській історії публічно повідомлено про відео із соціальних мереж. Ми не знайшли підтвердження, що оприлюднений запис є саме відео з поліцейської бодикамери або що конкретному працівнику на той момент був виданий портативний відеореєстратор.

Тому робити висновок «він ще й порушив правила бодикамери» без матеріалів розслідування не можна.

Зате зрозуміло інше: якщо існує службовий відеозапис, він потенційно може дати набагато більше контексту, ніж короткий фрагмент із соцмереж.

Що було до конфлікту?

Які вимоги висував поліцейський?

Як відповідав громадянин?

Чи застосовувалися до людини якісь поліцейські заходи?

І що саме відбулося після моменту, який розлетівся Telegram-каналами?

Саме для відповідей на такі питання і потрібне службове розслідування.

І це теж важливо: саме призначення службового розслідування ще не є покаранням.

Під час воєнного стану таке розслідування проводиться у письмовій формі. За чинною спеціальною процедурою воно має бути завершене протягом 15 календарних днів від дня призначення. За потреби строк може бути продовжений, але не більш як ще на 15 календарних днів.

Поліцейський при цьому не перетворюється на безправний об'єкт перевірки.

Він має право давати письмові пояснення, подавати документи та інші матеріали, знайомитися з матеріалами розслідування, подавати клопотання і користуватися правничою допомогою. Він також має право відмовитися від надання пояснень.

Тобто схема виглядає не так: «з'явилося відео — людину автоматично покарали».

Схема інша: з'явився сигнал — призначили перевірку — зібрали матеріали — вислухали сторони — встановили або не встановили проступок — лише після цього вирішується питання про стягнення.

І ось тут ціна кількох невдалих фраз може виявитися дуже різною.

Дисциплінарний статут передбачає цілу шкалу стягнень: від зауваження і догани до суворої догани, попередження про неповну службову відповідність, пониження у спеціальному званні, звільнення з посади і, в найтяжчому варіанті, звільнення зі служби в поліції.

Яке саме стягнення можливе в конкретній київській історії?

Зараз відповідь проста: ми не знаємо.

І той, хто вже впевнено обіцяє поліцейському звільнення або, навпаки, стверджує, що все закінчиться формальною доганою, біжить попереду доказів.

Під час визначення стягнення мають враховувати характер проступку, обставини події, ступінь вини, попередню поведінку поліцейського, ставлення до служби, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність.

Тому головний урок цієї історії значно ширший за одного працівника Подільського управління.

Поліцейському не потрібно бути м'яким там, де закон вимагає чіткої дії.

Але професійна жорсткість — це не те саме, що приниження.

Законна вимога не стає незаконною лише через те, що вона комусь не подобається.

І навпаки: законність самої вимоги не робить автоматично допустимою будь-яку форму її подачі.

Це дві різні речі.

Мобілізація не скасувала повноважень поліції.

А воєнний стан не скасував поліцейську етику.

Тепер залишилося дочекатися висновку службового розслідування — і подивитися, де саме керівництво київської поліції проведе цю межу у конкретному випадку.