«Оберіть нового президента»: хто і навіщо вирішує за Україну

10 жовтня 2026 року американський політик, який звик вирішувати все сам, знову вирішив, що знає краще. «Українці мають обрати нового президента», — заявив Дональд Трамп. Без контексту. Без уточнень. Без натяку на те, що в країні триває повномасштабна війна, що Конституція забороняє вибори, що армія воює, а тили тримаються на останньому подиху.

Звісно, реакція Кремля не забарилася. Там назвали заяву «історичною». І це, мабуть, єдине, у чому Путін і Трамп збігаються: обидва хочуть бачити в Україні іншого президента. Просто з різних причин. Але результат один — спроба нав’язати українцям чужу волю.

І ось тут виникає головне питання: а де реакція української влади? Де гнівна заява про втручання у внутрішні справи? Де демарш? Де бодай натяк на те, що Київ не приймає порад із Білого дому щодо своїх лідерів?

Натомість — тиша. Або обережне: «Ми вдячні за підтримку, але вибори будуть після війни». Це не відповідь. Це ковтання образи з ввічливою посмішкою. Ніби Україна — молодший партнер, який не має права на власну думку.

Давайте начистоту. Конституція України — не просто папірець. Стаття 103 прямо каже: чергові вибори президента проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень. Але воєнний стан — це конституційна підстава для їх скасування. І це не лазівка для влади, а свідомий вибір суспільства: під час війни вибори неможливі фізично, технічно, юридично. Мільйони за кордоном, сотні тисяч на фронті, окуповані території, постійні обстріли. Які вибори?

Опитування Rating Group від 3–5 жовтня показує: 71% українців — за вибори після війни. Це не влада боїться втратити крісло. Це суспільство каже: спочатку перемога, потім демократія. І це нормально.

Але Трампу, схоже, начхати. Він бачить Україну як проєкт, який треба «довести до ладу». І якщо для цього треба змінити президента — будь ласка. Демократія по-американськи: ми вам зброю, а ви нам — нового президента. Дуже зручно.

Особливо смішно це виглядає на тлі того, що Конгрес США готує закон проти дизельної угоди. Тобто американці хочуть контролювати не лише те, хто буде президентом в Україні, а й те, яке паливо купувати. Суверенітет? Не, не чули.

І ось тут ми підходимо до найголовнішого. Україна — не протекторат. Ми не голосуємо за вказівкою з-за океану. Ми не обираємо президента, тому що цього захотів Трамп чи Путін. Ми обираємо його тоді, коли вирішимо самі. Коли закінчиться війна. Коли повернуться люди. Коли запрацюють виборчі дільниці на всій території.

Тому відповідь Трампу має бути жорсткою і публічною. Не «дякуємо за пораду», а «не втручайтеся». Не «ми подумаємо», а «це наш внутрішній вибір». І якщо влада не здатна на таку відповідь — значить, вона сама не вірить у суверенітет, який нібито захищає.

Але ми віримо. І 71% українців — теж. Тому вибори будуть. Але після перемоги. І без підказок із Білого дому.