Генерал, який не хоче бути послом: чому Паліса втікає з Офісу президента на фронт

Це історія про генерала, який знає Трампа. Можливо, саме тому він і не хоче їхати.

Павло Паліса — людина з унікальним досвідом: бойовий офіцер, колишній заступник керівника Офісу президента, командир 93-ї бригади «Холодний Яр». Він пройшов шлях від старшого лейтенанта до бригадного генерала, воював під Іловайськом, Бахмутом, на Харківщині. Його кандидатуру на посаду посла в США розглядали як технічну: людина, яка має прямий доступ до президента, розуміє армію і може говорити з американськими військовими однією мовою.

Але Паліса сказав «ні». І попросився назад у бригаду.

Офіційна версія — «хочу воювати, а не сидіти в кабінеті». Версія гарна, патріотична, з нею важко сперечатися. Але давайте подивимося на контекст.

Посада посла України в США вакантна з серпня 2026 року. Попередній посол, Оксана Маркарова, пішла у відставку після трьох років роботи. З того часу Офіс президента намагається знайти заміну. Список кандидатів, які або відмовилися, або «обговорюються», виглядає як перелік людей, які не хочуть стати цапами-відбувайлами.

Перша — Юлія Свириденко, перша віцепрем'єрка, міністерка економіки. Людина, яка відповідає за торговельні війни, санкції, економічну дипломатію. Здавалося б, ідеальна кандидатура. Але вона, за даними джерел, не горить бажанням їхати. Чому? Бо їй доведеться захищати «дизельну угоду» — ту саму, через яку Україна купувала пальне у трейдерів, пов'язаних із російським ринком, і яка викликала скандал у Вашингтоні.

Другий — Дмитро Кулеба, колишній міністр закордонних справ. Людина, яка вже була обличчям української дипломатії на міжнародній арені. Але Кулеба, здається, теж не поспішає. Можливо, тому що він знає: посол у США сьогодні — це не дипломат, а клоун на арені, який має розважати публіку, поки Трамп домовляється з Путіним про «мирний план» без України.

І третій — Павло Паліса. Генерал, який знає Трампа особисто — вони зустрічалися під час візиту президента США до Києва. І саме цей факт, іронією долі, міг стати вирішальним у відмові. Бо Паліса, на відміну від цивільних дипломатів, точно знає, що таке «розстрільна команда». Він бачив, як американські конгресмени розривають українських посадовців на слуханнях. Він чув, як Трамп називає Зеленського «найбільшим продавцем у світі». І він зрозумів: їхати туди — означає щодня виправдовуватися за те, що не залежить від тебе.

За що саме доведеться виправдовуватися новому послу? По-перше, за «дизельну угоду». По-друге, за інформаційну війну, яку Україна програє на Заході. Російська пропаганда працює ефективніше, ніж українські дипломати: Кремль переконав половину республіканців, що Україна — корумпована країна, яка не заслуговує на допомогу. По-третє, за те, що Трамп уже домовився з Путіним про «замороження» війни, і тепер українському послу доведеться пояснювати, чому це погано, хоча Київ публічно не погоджувався.

Паліса вибрав окоп. І це не втеча, а раціональний вибір людини, яка розуміє: на фронті він може змінити ситуацію на своїй ділянці, врятувати життя солдатів, знищити ворога. У Вашингтоні він був би безсилий.

Але що це говорить про стан української дипломатії? Те, що найдосвідченіші люди відмовляються від ключової посади, — симптом глибокої кризи. Посольство в США — це не просто представництво. Це головний канал комунікації з країною, яка дає нам зброю, гроші, розвіддані. Якщо туди не можуть знайти кандидата, значить, влада не розуміє, якої людини потребує ця посада. Або розуміє, але така людина не хоче брати на себе відповідальність.

Можна, звісно, призначити «технічного» дипломата, який не знає Трампа, не має бойового досвіду і просто виконуватиме вказівки. Але тоді навіщо нам посол? Є ж, здається, електронна пошта.

Паліса зробив свій вибір. Він повертається в бригаду, де його чекають хлопці. А хто поїде у Вашингтон — питання, на яке в Офісу президента досі немає відповіді. І поки його немає, Трамп домовляється з Путіним, а «дизельна угода» висить на шиї української дипломатії важким вантажем.

Можливо, наступний кандидат уже знайшовся. Але якщо він теж відмовиться, доведеться призначати послом того, хто не має вибору. Наприклад, самого Зеленського. Він, до речі, теж знає Трампа. І навіть краще, ніж Паліса.