«Подарунок Путіну»: Трамп за день до дедлайну призупинив «пекельні санкції» закону Грема — 500% мита на нафту РФ не діятимуть

16 жовтня — за день до того, як мали запрацювати найжорсткіші американські санкції проти Росії — Дональд Трамп підписав виконавчий указ, який де-факто вимикає їх. Формально закон Грема введений у дію. На практиці — жодне з його положень не застосовується.

І ось тут головна суперечність, яку Трамп навіть не намагається пояснити.

Закон, названий на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема, був ухвалений Конгресом із переконливою більшістю — 86 голосів «за» в Сенаті. Його ключові положення: 500% мита на весь імпорт російської енергопродукції до США, 100% вторинні мита на всі товари з п'яти найбільших покупців російської нафти та газу (Китай, Індія, Туреччина та інші), і санкції проти десятків російських підприємств. Закон мав набрати чинності 18 жовтня, і президент мав 30 днів на введення мит.

Трамп підписав закон 18 вересня. І майже одразу почав його демонтувати.

«Національні інтереси США» — це офіційне пояснення, яке Білий дім надіслав до Конгресу. Якщо перекласти з дипломатичної мови на людську: перед проміжними виборами Трамп не хоче, щоб ціни на пальне зросли. А вони зросли б, якби 500% мита на російську нафту запрацювали — навіть попри те, що прямі поставки нафти з РФ до США мізерні. Справа у вторинних митах: 100% податок на товари з Китаю, Індії та Туреччини означав би серйозний удар по глобальних ланцюгах постачання.

Але є ще один шар, який робить цю історію не просто технічним рішенням, а політичним скандалом.

9 жовтня Трамп оголосив про «дизельну угоду» з Путіним. Росія має негайно поставити понад 300 тисяч тонн дизелю, ще 500 тисяч тонн у листопаді, 1 мільйон тонн після цього, а згодом — ще 3 мільйони тонн. Це не просто торгівля. Це — прямі гроші Кремлю на війну.

І через тиждень після цієї угоди Трамп призупиняє санкції, які могли б їй завадити.

Член Палати представників демократ Дон Байєр назвав це «черговою капітуляцією перед Путіним» і «зрадою українських партнерів». Його колега Грегорі Мікс, який вніс двопартійний законопроєкт про заборону корупційних нафтових угод із Росією, висловився ще жорсткіше: «Ця угода дасть Путіну мільйони доларів на продовження вбивства українських мирних жителів».

Реакція Києва була негайною і різкою.

17 жовтня президент Зеленський заявив: «На жаль, зняття санкцій буде продовжуватись. Я вважаю, що дизельна угода — це перший крок. На жаль, мені здається, що таким чином не можна зупинити Путіна. Навпаки, він відчуває радість, щастя, що в нього є така підтримка».

Зверніть увагу на формулювання: «зняття санкцій буде продовжуватись». Зеленський, схоже, не сумнівається, що це не останнє рішення Трампа. І він, ймовірно, правий.

У Конгресі вже намагаються заблокувати президентський указ. 16 жовтня член Палати представників демократ Грегорі Мікс вніс двопартійний законопроєкт «Про заборону корупційних нафтових угод з Росією». Співавторами стали 17 членів Палати представників. Документ забороняє DFC (Корпорації закордонних приватних інвестицій) інвестувати в російську енергетику, анулює ліцензії OFAC (Управління з контролю за іноземними активами) і зобов'язує адміністрацію запровадити санкції.

Але питання в часі. Проміжні вибори — ось-ось. Трамп робить ставку на дешеве пальне тут і зараз. А Конгрес намагається зупинити його процедурами, які можуть тривати тижні.

І ось головне запитання, яке ця історія залишає без відповіді: чи була «дизельна угода» з Путіним причиною призупинення санкцій, чи призупинення санкцій було необхідною умовою для угоди? Хронологія підказує друге. Але офіційно Білий дім цього не підтверджує.

Формально мита залишаються в силі. Їхнє застосування призупинено на невизначений термін — доти, доки президент або держсекретар не вирішать, що «вжиття подальших заходів є доцільним». Це означає, що Трамп може відновити санкції в будь-який момент. Або не відновлювати ніколи.

Для України наслідки очевидні. Санкційний тиск на Росію — одна з небагатьох реальних важелів, які змушували Кремль хоч якось рахуватися з міжнародним правом. Якщо Трамп демонтує цей інструмент, Путін отримує не просто гроші. Він отримує сигнал, що Америка більше не буде його стримувати.

Закон Грема мав стати «пекельними санкціями» — так його називали в Конгресі. За день до дедлайну він перетворився на папірець, який Трамп просто вирішив не застосовувати.

Питання до української влади теж є, і воно неприємне. Чому «дизельна угода» стала можливою без жодної публічної реакції з боку Києва до моменту її оголошення? Чи були спроби переконати адміністрацію Трампа не йти на цей крок? І чи готова Україна до сценарію, коли американська підтримка тане разом із санкціями?

Поки що відповідей немає. Але годинник цокає.