«Пуро Чапіса і пуро Картель Халіско». Як Україна стала академією дронів для мексиканських наркокартелів

У лісі десь в Україні стоять десятеро. Хтось каже «повертаємося із завдання». Один із них повертається до камери й чітко артикулює: «Puro Chapiza y puro Cartel Jalisco». Чисто «Чапіса» і чисто «Картель Халіско». Два найкривавіші наркосиндикати Мексики.

Відео публікує Al Jazeera 6 жовтня 2026 року. Наступного ранку президентка Мексики Клаудія Шейнбаум виходить на щоденний брифінг і каже: «Це представили в кабінеті безпеки, і зараз триває перевірка — чи реальні відео, чи ні, і в будь-якому випадку, як мексиканці, які, можливо, належать до злочинної групи, потрапляють у військовий конфлікт, що відбувається в Європі».

Фраза, яка запустила світовий цикл. До вечора історію передрукували на чотирьох континентах. CJNG. Los Chapitos. Легіон. FPV.

А тепер те, чого не помітив майже ніхто.

Людину, яка очолює найбільший пострадянський наркосиндикат, звуть Мексиканець. Він народився в башкирському Стерлітамаку, отримав український паспорт на чуже ім’я, а з 2019 року живе в Мексиці — і звідти керує імперією всередині України. Його структура називається «Хімпром». За даними Служби безпеки України — близько тисячі осіб і два мільйони доларів на місяць.

Збіг? У світі, де мексиканські картелі приїжджають в Україну вчитися літати на дронах, а їхній пострадянський колега облаштувався в Мексиці, збіги закінчуються.

Як це стало можливим?

Почнемо з першого акту. Україна, що задихається від нестачі людей на фронті, відкрила двері для іноземних найманців. Формально — через Інтернаціональний легіон. Фактично — через сірі схеми вербування, де перевірка бекграунду — це подивитися на паспорт і взяти гроші. У країну потягнулися не лише колишні військові з Південної Америки, а й люди з кримінальним досвідом.

Дрони стали новою зброєю, яка змінює правила гри. Картелі в Мексиці вже давно використовують безпілотники для розвідки й скидання вибухівки. Але війна в Україні — це індустріальний масштаб. FPV-дрони, «мавіки» зі скидами, нічні польоти. Тут це буденність. Там — технологічний прорив.

Тож логіка проста: приїхати в Україну на кілька місяців, отримати бойовий досвід, навчитися керувати дронами в реальних умовах — і повернутися додому, щоб застосувати це проти мексиканської армії, поліції та конкурентів. Хто за це платить? Або самі картелі, або українські підрозділи, які не перебирають добровольцями.

Другий акт — «Мексиканець». Його справжнє ім’я залишається закритим, але відомо достатньо. Він народився в Росії, у Башкирії. Отримав український паспорт за схемою, яка досі працює: купівля документів через корумпованих чиновників. У 2019 році переїхав до Мексики — країни, де наркокартелі фактично контролюють третину території. Звідти він керує «Хімпромом» — мережею, яка, за версією СБУ, налічує близько тисячі учасників і приносить щонайменше два мільйони доларів щомісяця.

«Хімпром» — це не просто наркотрафік. Це контроль над хімічними підприємствами, рейдерство, відмивання грошей через агросектор. І поки українські правоохоронці намагаються боротися з ним усередині країни, його лідер сидить за океаном, де екстрадиція практично неможлива.

Третій акт — перетин цих двох історій.

Мексиканські картелі, які приїжджають в Україну, і «Мексиканець», який живе в Мексиці. Чи можуть вони бути пов’язані? На це питання немає публічної відповіді. Але логіка підказує: якщо ти найбільший пострадянський наркобарон в Мексиці, ти не можеш не знати про те, що твої місцеві «колеги» їдуть воювати в твою колишню країну.

І ось головне питання для української влади: як так сталося, що держава, яка воює за своє виживання, стала зручним полігоном для кримінальних армій світу? Чому кордони настільки прозорі, що до країни можна в’їхати з паспортом, який навіть не перевіряють по базах Інтерполу? Чому людина з українським паспортом, яка перебуває в міжнародному розшуку, спокійно живе в Мексиці й керує злочинною імперією в Україні?

Відповідь проста: безкарність. Влада зайнята війною, правоохоронці — «полюванням на ухилянтів», а справжні великі риби плавають собі далі. І поки президентка Мексики проводить брифінги, а українські чиновники мовчать, картелі вчаться літати. За українські гроші, українською кров’ю і з українського досвіду.

Фінал цієї історії ще не написаний. Але одне можна сказати вже зараз: коли дрони, які сьогодні тестують у лісах України, завтра почнуть падати на голови мексиканських поліцейських — питати будуть не лише з картелів. Питати будуть з тих, хто відкрив їм двері.