Тато не повернувся зі служби. Що держава насправді дає дітям загиблих поліцейських — і за чим родині доведеться йти самій

У цих трьох історій різні обставини, але одна спільна деталь — батька вже немає в момент, коли дитина робить черговий важливий крок у житті.

Сергій Приймачук загинув 6 вересня 2023 року поблизу Курдюмівки на Донеччині. Він служив у штурмовій бригаді Нацполіції «Лють» і воював на Бахмутському напрямку. Його син Андрій цього року вперше сів за шкільну парту.

Євген Голота служив у поліції 12 років, а під час повномасштабної війни долучився до стрілецького батальйону поліції особливого призначення. 1 вересня його дев’ятирічна донька Поліна пішла до четвертого класу вже без батька.

У Сумах 16-річну Настю Поладич привітали колеги її батька Ігоря. Поліція повідомляє, що він загинув під час повторного російського удару безпілотником, коли перебував на місці події та виконував службові обов’язки.

І ось тут важливо розділити дві речі.

Коли колега загиблого веде дитину до школи, телефонує родині, допомагає вирішити проблему або просто пам’ятає день народження — це не «пільга». Закон не може змусити людину замінити дитині батька.

А от гроші, пенсія, лікування, освіта та частина інших гарантій — це вже не добра воля. Це права.

Але вони не лежать в одному пакеті з написом «сім’я загиблого поліцейського».

Перше — одноразова виплата

Для поліцейських, загиблих під час воєнного стану за обставин, визначених постановою Кабміну №168, діє спеціальний порядок. Зокрема, йдеться про загибель, пов’язану із захистом України, бойовими діями та виконанням відповідних завдань. Для передбачених цим режимом випадків одноразова допомога становить 15 млн грн і розподіляється між особами, які мають право на її отримання. Процедуру саме для поліцейських регулює наказ МВС №376.

Але тут є слово, яке часто губиться в заголовках: «якщо».

Не кожна смерть поліцейського під час воєнного стану автоматично означає саме 15 млн грн. Вирішальними є юридично встановлені обставини загибелі та документи.

Якщо випадок не підпадає під спеціальний режим постанови №168, працює загальний механізм Закону «Про Національну поліцію» та урядового Порядку №646. І там знову важлива причина смерті та правова підстава виплати.

Саме тому ми не пишемо, що родини Голоти, Приймачука чи Поладича вже отримали конкретну суму. У відкритих повідомленнях поліції, які ми перевірили, інформації про рішення щодо виплат цим трьом сім’ям немає.

І це принципова різниця між словами «законом передбачено» та «сім’я отримала».

Друге — пенсія у зв’язку з втратою годувальника

Для сімей поліцейських діє спеціальна пенсійна система за законом, який охоплює також військовослужбовців та низку інших силових категорій.

Якщо годувальник загинув через поранення, травму чи каліцтво, отримані під час захисту України або виконання службових обов’язків, Пенсійний фонд у роз’ясненні від 31 липня 2026 року вказує: за певних умов на одного непрацездатного члена сім’ї пенсія становить 70% грошового забезпечення загиблого, а коли право мають два і більше відповідних членів сім’ї — для визначених законом категорій застосовується 50% на кожного. Для смерті з інших передбачених законом причин може діяти ставка 30%.

У 2026 році базовий мінімум такої пенсії становить 5 190 грн на кожного непрацездатного члена сім’ї. Окремо для сімей загиблих Захисників і Захисниць діють додаткові гарантії: Пенсійний фонд зазначає мінімум 12 810 грн для окремих одержувачів, зокрема одного з батьків, чоловіка або дружини та однієї дитини загиблого Захисника чи Захисниці.

Діти мають право на пенсію, як правило, до 18 років, а за передбачених законом умов навчання — до 23 років. Для дітей-сиріт Пенсійний фонд окремо вказує право до 23 років незалежно від навчання.

Але й пенсія не з’являється на картці лише тому, що держава знає про загибель поліцейського. Її потрібно оформлювати.

Третє — медицина. І тут право досить конкретне

Закон «Про Національну поліцію» дає членам сім’ї поліцейського, який загинув під час виконання службових обов’язків, право на безоплатне медичне обслуговування в закладах охорони здоров’я МВС.

Для дружини або чоловіка, які не одружилися повторно, дітей до 18 років, а за навчання у закладі вищої освіти — до 23 років, закон також передбачає безоплатне санаторно-курортне лікування та оздоровлення один раз на два роки. Для дітей з інвалідністю з дитинства вікове обмеження не застосовується.

Тобто це вже не просто відомча акція на кшталт подарунка чи поїздки. Це закріплене законом право.

Четверте — освіта. Тут є гарантія, про яку знають далеко не всі

І ось один із найцікавіших пунктів.

Закон «Про Національну поліцію» прямо встановлює: людина, у якої один із батьків був поліцейським і загинув під час виконання службових обов’язків, протягом трьох років після здобуття відповідної загальної середньої освіти має право вступу поза конкурсом за власним вибором спеціальності або професії до державних і комунальних закладів вищої, фахової передвищої та професійної освіти — за кошти державного або місцевого бюджету.

Це вже дуже практична гарантія для тих дітей, яких сьогодні поліція проводить до першого чи четвертого класу.

А для дітей, які мають статус члена сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці, існують і додаткові освітні механізми. Наприклад, у вступній кампанії 2026 року Міністерство освіти окремо підтвердило право дітей загиблих Захисників на обов’язкове переведення на вакантні бюджетні місця за встановленою процедурою. Право на пільгу при цьому має бути підтверджене документами та внесене до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Знову бачимо ту саму конструкцію: право є. Але ним ще треба правильно скористатися.

П’яте — житло. Тут усе значно менш красиво, ніж може прозвучати

Фраза «родина загиблого поліцейського має право на житло» без пояснення була б маніпуляцією.

Після змін 2026 року закон справді передбачає позачергове надання житла дружині, чоловікові та дітям поліцейського, який загинув під час виконання службових обов’язків.

Але є дві ключові умови.

Родина має бути визнана такою, що потребує поліпшення житлових умов, і вже на момент загибелі поліцейського повинна перебувати на відповідному обліку осіб, які мають право скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло.

Тобто це не обіцянка: «батько загинув — держава видає квартиру».

Це право з доволі жорстким фільтром.

Шосте — статус. Насправді їх може бути більше одного

У 2026 році в законі з’явився окремий механізм посвідчення члена сім’ї поліцейського, який загинув під час виконання службових обов’язків, зник безвісти за особливих обставин або визнаний судом безвісно відсутнім.

Без такого посвідчення члени сім’ї не можуть користуватися частиною пільг і гарантій, передбачених саме Законом «Про Національну поліцію». Порядок видачі посвідчення Кабмін затвердив постановою №792 від 17 червня 2026 року.

А паралельно для частини сімей поліцейських, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії, існує інший правовий статус — члена сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці України.

Щоб його отримати, потрібно звернутися до органу соціального захисту із заявою та документами. Офіційний портал «е-Ветеран» вказує строк розгляду — 30 календарних днів.

І ось тут система стає показовою.

Людина втратила чоловіка або батька один раз.

А державних процедур після цього може бути кілька.

Навіть знижку на комуналку треба активувати

Для сімей загиблих Захисників і Захисниць передбачена 50-відсоткова знижка на оплату житла та комунальних послуг у межах установлених норм.

Але офіційний портал прямо пояснює: пільговий розрахунок застосовується з моменту подання заяви.

Це маленька деталь, яка добре показує всю систему.

Пільга може існувати в законі. Але поки людина після похорону, оформлення документів та всього іншого не дійде до потрібної установи або сервісу, закон сам у двері не постукає.

То навіщо тоді потрібні колеги?

Саме тут фотографії 1 вересня перестають виглядати просто красивою роботою пресслужби.

Гроші можна встановити постановою.

Пенсію — призначити рішенням.

Посвідчення — надрукувати.

Але закон не проведе шестирічного хлопчика на першу шкільну лінійку замість батька.

Не привітає його доньку з 16-річчям.

Не пояснить вдові, до якого кабінету йти після чергової зміни правил.

Тому соціально-психологічний супровід родин, який сама поліція згадує у своїх повідомленнях, має реальне значення. У Сумах до Насті Поладич прийшли, зокрема, поліцейські, які займаються таким супроводом сімей загиблих.

Але тут є межа, яку держава не повинна розмивати.

Людська підтримка колег — це плюс до державних гарантій, а не їх заміна.

Бо якщо родині потрібен «свій чоловік у поліції», щоб дізнатися про виплату, пенсію, лікування чи посвідчення, значить система працює не так просто, як повинна.

Що фактично має зробити родина

Якщо дуже спростити складну систему, після загибелі поліцейського родині варто окремо перевірити щонайменше:

— на яку саме одноразову допомогу виникло право і за яким правовим режимом вона оформлюється;

— право кожного члена сім’ї на пенсію у зв’язку з втратою годувальника;

— оформлення посвідчення члена сім’ї загиблого поліцейського;

— чи є підстави для статусу сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці;

— медичні та санаторні гарантії МВС;

— освітні права дитини;

— житлові права, якщо родина перебувала на відповідному обліку;

— пільги на житлово-комунальні послуги та інші гарантії, пов’язані зі статусом.

І тут держава могла б зробити очевидну річ: після встановлення обставин загибелі не змушувати сім’ю самостійно збирати соціальний захист по різних відомствах, а давати їй одного відповідального супроводжуючого та зрозумілу карту всіх прав.

Бо дитині, яка втратила батька, байдуже, в якому саме законі записана її пільга.

Їй важливо, щоб вона працювала.

І, можливо, саме це є головним питанням після фотографій 1 вересня: не чи прийшла поліція провести дитину до школи сьогодні, а чи буде держава поруч із цією дитиною через п’ять, десять і п’ятнадцять років.