27 мільярдів діра: чи дотягнуть військові до зарплати?

Спочатку — головна цифра. 27 мільярдів доларів. Не гривень, не євро, а саме доларів. Для розуміння масштабу: це приблизно половина всього річного бюджету України до великої війни. І це лише дефіцит оборонного сектору — тобто те, чого не вистачає, щоб армія могла воювати та отримувати гроші.

Прем’єр Корецький озвучив цю цифру з трибуни — спокійно, майже буденно. Мовляв, 7 мільярдів «знайдемо всередині», а решту — «розраховуємо на підтримку партнерів». Звучить як план. Але що означає «знайти всередині»?

Ось тут починається магія бюджетного популізму.

«Знайти всередині» — це, зазвичай, урізати соціальні видатки, підняти податки або знайти нові джерела наповнення. Уряд уже придивляється до ПДВ на міжнародні посилки. Серйозно. Поки армія рахує дні до зарплати, чиновники рахують, скільки можна зібрати з посилок із «Аліекспресу». Іронія — гірка, але вона про те, що «безумовний пріоритет оборони» на практиці означає «оборона — пріоритет, доки не треба чіпати чиновницькі зарплати».

Бо ж скорочення зарплат держслужбовцям — табу. Скорочення апарату — теж. Натомість — давайте обкладемо податками посилки, підвищимо акцизи на пальне, уріжемо субсидії. І тоді, можливо, 7 мільярдів «знайдуться».

Але є проблема. Навіть якщо всередині знайдуть ці 7 мільярдів, залишається ще 20, які треба просити в ЄС. А ЄС — це не банкомат. Це переговори, меморандуми, умови, реформи, терміни. І поки Брюссель думає, Київ перекидає 50 мільярдів гривень на виплати військовим із інших статей. 50 мільярдів — це латання дірок, а не системне рішення.

І ось головне питання, яке чомусь не звучить у парламенті: кого скоротять першим — бойові виплати чи соціальні видатки?

Бо якщо вибір стоятиме між зарплатою військового та субсидією пенсіонерки, уряд, найімовірніше, обере «золоту середину»: уріже і те, і те. І тоді військові отримають не підвищення, про яке говорили, а чергову затримку. А пенсіонери — чергове підвищення тарифів.

Іронія в тому, що «безумовний пріоритет» перетворюється на умовний щоразу, коли доходить до конкретних статей бюджету. Оборона — безумовна, але давайте спочатку закриємо дірки в «Нафтогазі». Оборона — безумовна, але давайте проіндексуємо зарплати депутатам. Оборона — безумовна, але ПДВ на посилки — це ж теж для армії, правда?

Три іронічні акценти, які варто зафіксувати.

Перший: «антикризові заходи» уряду чомусь ніколи не починаються із скорочення власних видатків. Економити на всьому, крім зарплат чиновників, — це вже традиція.

Другий: фраза «безумовний пріоритет» у виконанні української влади нагадує мантру. Її повторюють так часто, що вона втратила будь-який сенс. Безумовний пріоритет — це коли гроші є завжди, а не коли їх шукають під лавкою.

Третій: пошук грошей на ПДВ з посилок виглядає як спроба залатати дірявий дах соломинкою. Серйозно? 27 мільярдів діра, а ви з посилок?

І все це відбувається на тлі бюджету-2027, який зараз вносять до Верховної Ради. Документ, який має визначити, чи зможе армія воювати наступного року, перетворюється на поле для політичних торгів. І поки депутати торгуються, військові гуглять «чому затримують зарплату».

Висновок простий і неприємний. 27 мільярдів — це не просто цифра. Це міра відповідальності влади. І поки що ця міра виглядає так: 7 знайдемо, 20 попросимо, а військові — почекають. Питання лише в тому, чи дочекаються.