Передав картку родичу — загрожує в’язниця? Що насправді ухвалила Рада про «дроп-рахунки»

Рада зробила тільки перший крок

За законопроєкт №16013 у першому читанні проголосували 299 народних депутатів. Після цього парламент також скоротив строк його підготовки до другого читання.

Але законом він поки що не став.

Картка Верховної Ради станом на 16 вересня прямо показує статус: «готується на друге читання». Отже, нової статті 200¹ Кримінального кодексу зараз ще немає в чинній редакції КК лише через вчорашнє голосування. Її формулювання до остаточного ухвалення також можуть змінитися.

Це перша деталь, яка губиться в гучних повідомленнях.

Друга — ще важливіша.

Ключові слова тут — «з метою»

Офіційне повідомлення Верховної Ради описує запропоновану статтю 200¹ так: кримінальна відповідальність має стосуватися передачі, одержання, придбання, зберігання чи іншого набуття платіжних інструментів, облікової інформації або доступу до рахунку чи електронного гаманця саме з метою вчинення шахрайства або іншого кримінального правопорушення.

Представниця президента у Верховній Раді Галина Михайлюк під час представлення проєкту сказала те саме: пропонується відповідальність за передачу платіжного інструменту з метою вчинення шахрайства або іншого кримінального правопорушення.

Тому конструкція «передав картку — став злочинцем» зміст проєкту не передає.

Для кримінальної норми важливим стає не лише те, що людина фізично передала картку, пароль або доступ до рахунку, а й навіщо вона це зробила.

А якщо пенсіонер віддав картку доньці, щоб зняти пенсію?

Це питання виникло не лише у соцмережах. Воно прозвучало безпосередньо в сесійній залі.

Народна депутатка Юлія Сірко звернула увагу на ситуацію, коли пенсіонер не може дійти до банкомата і передає картку дітям або сусідам, щоб ті зняли для нього пенсію. Вона попросила профільний комітет виключити можливість покарання людей у таких випадках.

Цей виступ показує реальну проблему законодавчої техніки: майбутня норма повинна достатньо чітко відділяти участь у злочинній схемі від звичайної побутової передачі картки.

Водночас уже проголосована за основу конструкція містить запобіжник — злочинну мету.

Якщо людина дає картку родичу, щоб той купив продукти або зняв її законні кошти, це не те саме, що передати рахунок людині, яка збирається приймати на нього гроші від жертв шахрайства.

Саме другу ситуацію і намагається охопити проєкт.

Хто такі «дропи» і навіщо злочинцям чужі рахунки

Кіберполіція називає «дропами» або «грошовими мулами» людей, які передають свої картки чи рахунки третім особам, часто за винагороду. Такі рахунки можуть використовувати для приймання, переміщення або маскування коштів, отриманих злочинним шляхом.

Типова пропозиція виглядає майже як легкий підробіток: оформити картку, «здати її в оренду», отримувати оплату і не ставити запитань про операції.

Саме тут законопроєкт №16013 намагається провести нову кримінально-правову межу.

Голова правоохоронного комітету Сергій Іонушас у парламенті сформулював задум ще простіше: не можна передавати платіжні картки шахраям.

Тоді звідки взялися «до восьми років»?

Максимальний строк не вигаданий, але його легко подати так, ніби вісім років загрожують власнику картки вже за один факт її передачі.

Після голосування Finance.ua повідомило, що за передачу власної картки або доступу для шахрайських операцій передбачається штраф, тоді як за купівлю, зберігання або продаж чужих карток і банківських даних можливе значно суворіше покарання, а за повторне порушення — до восьми років позбавлення волі.

Mind також писав про максимальне покарання від п’яти до восьми років за повторні дії або дії організованої групи.

Тобто заголовок «до 8 років за передачу картки» стискає кілька різних складів і рівнів відповідальності в одну фразу.

І тут є ще одна деталь, яку не варто приховувати.

Навіть медіа розійшлися в розмірах штрафу

Mind після голосування наводив для передачі власної картки з кримінальною метою діапазон приблизно від 5,1 до 17 тисяч гривень. Finance.ua вказало від 5,1 до 7 тисяч гривень.

Чому це важливо?

Тому що сама Верховна Рада офіційно повідомила: 14 вересня правоохоронний комітет переглянув запропоновані санкції і змінив їх, після чого парламент голосував уже за редакцію комітету.

Отже, цифри з перших публікацій про президентський текст не можна автоматично переносити на остаточну редакцію.

А остаточної редакції закону взагалі ще немає — попереду друге читання.

Що насправді доведеться встановлювати

Якщо норма буде ухвалена із нинішньою конструкцією, центральним питанням у конкретній справі буде не лише факт передачі картки чи доступу.

Важливо буде встановити зв’язок із метою використання рахунку для шахрайства або іншого злочину.

Різниця принципова.

«Дай картку, я зніму твою пенсію і принесу гроші» — одна ситуація.

«Оформи картку на себе, віддай мені доступ, на неї приходитимуть чужі платежі, а ти отримаєш винагороду» — зовсім інша.

Саме такі пропозиції про «оренду» рахунків Кіберполіція вже неодноразово описувала як спосіб вербування грошових мулів.

Навіщо влада взагалі вводить окрему статтю

Офіційне пояснення полягає в тому, що мережі номінальних рахунків стали частиною інфраструктури економічної, кібер- та наркозлочинності.

Крім того, проєкт пов’язують із приведенням українського законодавства у відповідність до Директиви ЄС 2019/713 про боротьбу з шахрайством і підробкою безготівкових платіжних засобів.

Тобто проблема, на яку спрямована ініціатива, реальна: злочинцям потрібні рахунки, оформлені на людей, які формально не виглядають організаторами схеми.

Питання другого читання — наскільки точно законодавець відріже цю кримінальну інфраструктуру, не створивши одночасно невизначеності для звичайного власника банківської картки.

Що маємо станом на зараз

15 вересня Рада не ввела покарання «за передачу картки».

Вона підтримала в першому читанні проєкт, який пропонує окремо криміналізувати передачу та обіг платіжних інструментів і доступу до рахунків, якщо це пов’язано з метою вчинення шахрайства або іншого кримінального правопорушення.

Для людини, якій пропонують за гроші оформити картку і віддати її незнайомцям, сигнал цілком конкретний: саме такі схеми потрапили в центр уваги законодавців.

А людина, яка передала картку родичу для звичайної побутової операції, — це інша правова ситуація.

Чи буде ця межа сформульована достатньо чітко в остаточному законі, стане зрозуміло після другого читання.